На мою думку, існує лише два як відповісти людині, яка зробила боляче. Перший б – зробити у відповідь те, що образило. Другий б – з’ясувати чому саме так з тобою вчинили та не завдавати болю, а просто пробачити. Особисто я використовую другий б, роблячи висновки та вибачаючи.
По-перше, завжди потрібно пам’ятати про правило бумеранга. Я вірю в те, що кожна людина буде відповідати за власні вчинки. Не треба витрачати свій час та нерви, щоб заподіяти шкоду. Варто не опускатися до такого низького рівня тої людини, яка несправедливо тебе образила.
Хочу навести приклад з української літератури – драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». Цей твір розказує про кохання Мавки та Лукаша, про те, як добре кохати та бути коханим. Але настає момент, коли хлопець має одружитися з простою селянкою Килиною, і це дуже засмучує обох. Проте згодом Лукашові вже не до вподоби Мавка, і він сватає Килину. Лісова дівчина не збирається причиняти біль ні колишньому хлопцеві, ні його майбутній дружині. Вона радіє, що Лукаш знайшов своє щастя, що йому добре з Килиною. Мавка вчинила як дуже розумна людина, яка розуміє, що нічого доброго не вийде, коли вона завдасть болю.
Жив був прислівник. Він був незмінною частиною мови, який виражав ознаку дії, стан предмета, ознаку якості та відповідав на запитання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Але всеж комусь нашкодив, адже він зник. Мало того, його викрали. Мучилися люди! Не могли вони висловити як їм легко або тяжко, весело або сумно живеться на цьому світі. Не могли сказати що було учора, що буде завтра, що вони робили щороку. Йшли дні, людям було все важче і важче без прислівнка. Але викрадачу теж не легко було без прислівника і він вирішив його повернути. Диво! Прислівник повернувся! Люди пообіцяли: "одвіку ми будему його охороняти". Кінець.
На мою думку, існує лише два як відповісти людині, яка зробила боляче. Перший б – зробити у відповідь те, що образило. Другий б – з’ясувати чому саме так з тобою вчинили та не завдавати болю, а просто пробачити. Особисто я використовую другий б, роблячи висновки та вибачаючи.
По-перше, завжди потрібно пам’ятати про правило бумеранга. Я вірю в те, що кожна людина буде відповідати за власні вчинки. Не треба витрачати свій час та нерви, щоб заподіяти шкоду. Варто не опускатися до такого низького рівня тої людини, яка несправедливо тебе образила.
Хочу навести приклад з української літератури – драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». Цей твір розказує про кохання Мавки та Лукаша, про те, як добре кохати та бути коханим. Але настає момент, коли хлопець має одружитися з простою селянкою Килиною, і це дуже засмучує обох. Проте згодом Лукашові вже не до вподоби Мавка, і він сватає Килину. Лісова дівчина не збирається причиняти біль ні колишньому хлопцеві, ні його майбутній дружині. Вона радіє, що Лукаш знайшов своє щастя, що йому добре з Килиною. Мавка вчинила як дуже розумна людина, яка розуміє, що нічого доброго не вийде, коли вона завдасть болю.
Объяснение:
Жив був прислівник. Він був незмінною частиною мови, який виражав ознаку дії, стан предмета, ознаку якості та відповідав на запитання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Але всеж комусь нашкодив, адже він зник. Мало того, його викрали. Мучилися люди! Не могли вони висловити як їм легко або тяжко, весело або сумно живеться на цьому світі. Не могли сказати що було учора, що буде завтра, що вони робили щороку. Йшли дні, людям було все важче і важче без прислівнка. Але викрадачу теж не легко було без прислівника і він вирішив його повернути. Диво! Прислівник повернувся! Люди пообіцяли: "одвіку ми будему його охороняти". Кінець.
Объяснение: