НЕ треба писати разом з наступним словом у рядку

А. не/подалік музею; не/один місяць минув

Б. не/зло, а добро; трапилося не/порозуміння

В. не/меркнуча слава; не/зачерствіле серце

Г. не/згода руйнує; усі казки не/дочитані

Д. ніким не/співані пісні; цікаві не/билиці​

Українським соловейком назвав дмитро гнатюк ніну матвієнко. і справді, у неї неповторний фольклорний стиль співу. ніна - дуже тонка душа, завжди безпосередня у своєму співі. сольний спів матвієнко своєрідний, оригінальний, він, як чисте раннє повітря, непомітно проникає в серце, зачаровуючи магією мякого голосу, глибиною почуттів і трагізмом людським. співачка майже ніколи не повторює один і той же репертуар. майстерністю народної артистки україни, лауреата державної премії імені тараса григоровича шевченка, ніною матвієнко захоплювалися у багатьох країнах світу: франції. канаді, мексиці та інших, - але найбільшої глибини сягнула співачка у виконанні народної пісні. на відміну від багатьох естрадних співаків вона живе піснею, глибоко переживає під час співу, співає серцем своїм щедрим таким. її народність бере витоки з історії отчого краю, його легенд і , від мудрої селянської філософії, в основі якої - розум, доброта, внутрішній протест проти неправди. прислухайтесь, як співає ніна матвієнко, і ви станете щедрішими, чистішими у помислах і ділах своїх. 

Використовують хлопці, цей діалог неможливо читати без сміху.змальовуючи «хатню війну», письменник  більше ста років зачитуються наші співвітчизники цікавими художніми творами і. нечуя-левицького. одним з найкращих з них вважається повість «кайдашева сім’я». цей твір не схожий не тільки на будь-який інший твір самого письменника, а й на будь-який твір в українській літературі. «кайдашева сім’я» – це вершина гумористичного таланту великого митця художнього українського слова.читаючи повість, майже одразу стає зрозуміло, що сміх, який викликає ця повість, дуже різноманітний – сатирично-знищувальний, дошкульний, печальний, сумний, ліричний, безтурботний, жартівливий або доброзичливий – в залежності від того, про кого в цей час веде свою оповідь автор.якщо характеризувати засоби комічного в повісті «кайдашева сім’я» і. нечуя-левицького, в першу чергу треба звернути увагу на манеру мовлення автора.  змальовуючи «хатню війну», письменник  використовує незвичайно оригінальний метод створення ефекту комізму. він навмисне вдається контрастному порівнянню жалюгідного змісту зображуваного і пафосного, «високого» стилю оповіді. наприклад, чергову сварку в родині кайдашів і. нечуй-левицький малює в стилі героїчного народного епосу: «не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала мотря з карпом з своєї хати до тину. не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока кайдашиха…».уся повість побудована на комічних ситуаціях, які виникають у родині кайдашів. письменник у гумористичній формі розглядає одвічні проблеми стосунків між членами родини, стосунків між дітьми і батьками, причому про такі стосунки українським народом було складено немало анекдотів. саме тому у читачів викликають щирий сміх мотря і маруся, які цілий день сидять у неприбраній хаті, б’ють кухлики і горщики, не менш смішно виглядає і старий кайдаш, який регулярно відвідує церкву, по п’ятницях поститься, але ніколи не оминає шинка.досить часто добродушний сміх і. нечуя-левицького переходить у сатиричне висміювання подій, відображених у творі. сміх письменника гармонійно поєднується з легким сумом і почуттям теплоти до селян. крізь недоладні і смішні вчинки членів кайдашевої родини, які ворогують за все, що у них є, проглядає трагедія більшості тогочасних селян, які опинилися у скрутному становищі після відміни кріпосницького права. у письменника гумор, притаманний нашим співвітчизникам, переходить у категор у повісті «кайдашева сім’я» і. нечуя-левицького майстерно передане живе мовлення українців, їх гострий і лукавий гумор, і зроблено це настільки майстерно, що у кожного, хто читав цю повість, виникає враження присутності при сварках та бійках кайдашевої родини. за минулі 120 років чимало поколінь українців читали цю повість, знаходили для себе щось смішне і знайоме, сміялися над героями твору. і сміялися читачі не тільки над кайдашами, а й трошки над собою, що зайвий раз підтверджує надзвичайний  ію «сміх скрізь сльози» і обертається сумною стороною.і. нечуй-левицький бездоганно знав народну українську мову і це знання дало йому можливість написати твір багатою на жарти, комічні репліки, дотепи і порівняння мовою селян, ввести у оповідь гострі, влучні слова, народні прислів’я і образні приказки. усіх героїв повісті автор наділив образним мисленням, що теж характерно для наших співвітчизників. наприклад, вже на початку твору ми бачимо яскравий діалог між лавріном і карпом, в якому йде мова про дівчат. завдяки порівнянням, які  гумористичний і художній талант видатного українського письменника і. нечуя-левицького.