9. Уреченні треба поставити двокрапку після узагальнюючого слова (розділові знаки пропущено) A Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.
Б Річки дерева птахи люди усе чекало весни.
В Водяний горіх жовте латаття водяна лілія лепеха такі рослини занесено до Червоної КНИГИ. Г І озеро і ліс і очерет усе заснуло.
Моя улюблена справа – бісероплетіння. Змалечку я цікавилась бусинками та бісером. Я й досі пам’ятаю, як вперше зробила собі намисто. З того часу я навчилась робити багато чого нового: сережки, браслети, брошки, джгутики. Щоразу, коли я приходжу до магазину, я намагаюсь підібрати щось нове. Вдома в мене вже є ціла колекція бісеру, тому я можу починати роботу у будь-який час. Окрім бісеру, мені потрібна ліска.
Я сідаю зручніше, починаю працювати. Спочатку я вирішую, що саме робитиму сьогодні – пласке намисто, джгутик або сережки. Вирішую робити намисто, знаходжу схему, починаю відмотувати ліску. Далі підбираю малесенькі бісеринки. Їх я набираю на ліску послідовно, не відходячи від схеми. Якщо щось не виходить, я починаю шукати помилку одразу. Це не легка та кропітка праця, яка дуже сильно потребує моєї уважності.
Готові вироби я довго розглядаю. Буває, що мені не подобається те, що я зробила. Я не засмучаюсь, проте не залишаю таких речей, адже прикраси повинні бути ідеальними. Усім друзям подобається моє заняття. Подружки, бабусі та матуся ходять з гарним намистом, браслетами та сережками, а я отримую дійсне задоволення від такої роботи. Бісероплетіння – найпрекрасніша справа у світі, яка виховує в мені уважність, посидючість та фантазію творчої особистості.
Объяснение:
Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які завершувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.
— Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл у мій бік.
Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.
— Я вас поховаю у морській безодні! — заревів Нептун.
Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Хлопці стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, які віддали свої сили дітям, стали слабкими.
Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили рідним дітям.