НЕ треба писати разом із наступним словом у реченні A) Хоч життя людське дається раз навіки, та воно не/найдорожче в боротьбі.
Б) Краса лиш відображення земного у не/земному дзеркалі душі
В) Не/звичайна, а немов казкова скрізь лунає українська мова.
Г) Я не боюсь тюрми і ката, вони для мене не/страшні.

Не кричи , що не лякай диких тварин. Вони люблять добрих дітей.Чи не рви квіти , за тобою пройдуть сотні людей , і їм теж буде приємно бачити квіти.Чи не ламай даремно дерева , не роби на них вирізки. Від цього вони сохнуть і гинуть.Не лови заради забави метеликів , мурашок та інших тварин.Не сміти в лісі. Прибирай за собою сміття і скляний посуд.Пожежа в лісі може виникнути від кинутої скельця.
У пожежонебезпечний сезон у лісі забороняється кидати палаючі сірники і недопалки ;вживати при полюванні пижі з легкозаймистих матеріалів;залишати в лісі промаслені або просочені бензином ганчірки ;заправляти пальним паливні баки працюючих двигунів автомашин ;залишати пляшки або осколки скла ;розводити багаття в місцях з сухою травою ;випалювати траву під деревами , на галявинах , стерню на полях.
 Дрова . Якщо ви плануєте заночувати в лісі , то дрова слід заготовити заздалегідь. Не рубайте живі дерева ! Краще запастися сухостоєм , благо в наших хвойних лісах за нього спокійно можуть зійти шишки , що дають хороший жар.      Сміття . Що робити зі сміттям , кожен вирішує сам. Але пам'ятайте , що , якщо ви не приберете за собою , наступного разу при виїзді на природу ви ризикуєте не знайти чистого місця відпочинку. Спалювати сміття з пластмаси , поліетилену та інших подібних матеріалів не рекомендується , краще його закопати . А ось паперові обгортки , серветки , тканинні ганчірки можна і спалити.

Марися вільно розкинулась у траві. Задивилася на завислі кетяги акації. Пахнуть вони густо, медово. Бджоли гудуть, обліплюють біло-рожевий цвіт, - десь, видно, здалека прилітають за нектаром. Десь із глибини урочища соловей подає голос. Кажуть, меншає на світі солов’їв. Невже планета справді прощається з цим сіреньким, самобутнім, найніжнішим своїм поетом? А з ким же ділити оте почуття, що підіймається, росте в тобі, хоча й не знаєш, для кого? Незвичайний стан переживає душа в цім давнім урочищі. Ніби п’янить самий дух акації, від нього аж  чадієш, умліваєш, поринаєш у безміри  якогось блаженства. Марися  змружує очі, і одразу ніби зникає все, тане. Маєш над собою лише цей дивний світ, зітканий із золотавості сонця й клубків білого, обліпленого бджолами цвіту. Досягається якась не знана раніш гармонія, сонце розлилося, і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи. в її запашистих медах... Зовсім заплющуєш очі, і тоді тебе нема, життя розтануло, світ зіллявся—на місці сонця вирує в небі тільки жовто-бура гаряча туманність, сповнена пахощів цвіту й золотої бджолиної музики.