Розтавте розділові знаки, поясніть їх.
1. Слова давно забуті і священні, хотів я в кожнім серці пробудить.
2. І досі сниться перший хліб присолений сльозою мами.
3. Вітер теж зворушує серце уявлюваний і чутий лише з Гомону.
4. Є найстрашніша з наук розуміти все.
5. Він знав одне боротись до загину.
6. Місяць мов зацікавлений нами підліз трошки вгору.​

Я - звичайна людина середнього вiку. На перший погляд нIчим не вiдрiзняюсь вiд iнших.  У меня русяве довге волосся. Очi блакитного кольору, чорнi брови. Погляд  серйозний, але я люблю гумор, тому посмiхаюся взагалi  частiше, нiж cумую. У мене високий лоб, що говорить  про причепнiсть до точних наук.  Зрicт набагато вищий середнього.  

Я дуже схожий на свого татка, який був красивою людиною не тiльки зовнi.

Одягаюся згiдно моди, але частiше вдягаю спортивний одяг, так як працюю тренером. Спортивний стиль менi  личить.

У зимовому лісі всі дерева нагадують фантастичні істоти. Можна уявити собі, що усипана снігом ялинка — це зачарований білий ведмідь, невеликий сніговий кущик — чарівний заєць або їжачок. А велетенський дуб в сніжному кожусі схожий на величезного страшного дракона. Якщо прогулюватися лісом, уявляючи чарівні фігури, в темний час доби, можна навіть злякатися. Здається, ніби ти потрапив у сніговий полон казкового царства. Ось на які витівки здатна чарівниця-зима!

Якщо зачепити гілку ялини, з неї так і посиплеться сніг. Дивишся вгору на ці білі фіранки й мимоволі милуєшся їх нереальним блиском. Так красиво й весело навколо! Так і підмиває перекидатися в глибоких заметах, грати в сніжки…

На гілці можна побачити птахів з яскравим оперенням: синиці та снігурі з цікавістю дивляться на лижників. Вони теж здаються незвичайно гарними на тлі білосніжних дерев. А ось білочку, хоча вони й водяться в нашому лісі, помітити не просто в її сіренькій зимовій шубці.

Отже, чарівниця-зима — гарна пора.

Объяснение: