Прийшло літо. Розпочався сезон збирання ягід в лісі. Як завжди, моя сім'я їздить збирати суниці. Наступного тижня, в суботу, ми вирішили поїхати до лісу. Цього разу ми їздили в село до бабусі, бо біля шосе збирати ягоди небезпечно. Коли ми приїхали, то сонце припікало наші голови і бабуся сказала, щоб ми не йшли вдень, а пішли зранку. Вона напекла дуже смачних пирогів і дала нам до них тепле ще молоко. Прийшов ранок. Ми вирушили на "полювання". Ліс був за невеличким полем. Коли ми зайшли в його серце, то вирішили розділитись на групи. Групки розбрелись поміж високих дерев. Я йшов разом із мамою. Вгледівши сонячну галявину, де червоніли яскраві сунички, ми почали їх швидко збирати. Зовсім скоро ми набрали повні кошики ягідок. Вони були такі запашні і смачні, що втримуватись було важко. Повернулись ми до бабусі. І, оскільки в нас було 4 великих кошиків, ми вирішили одного залишити для неї. Ми, задоволені нашою поїздкою, поверталися додому.
По дорозі до лісу я зустрів дідуся.-Дідусю,де ви назбирали скільки грибів?-це на галявині,біля вільшаника. -а як туди дібратися,щоб не заблукати?-потрібно,онучку,йти тільки по стежці.ти з неї не звертай,бо можеш заблукати.-скажіть,а як правильно збирати гриби?-ніякої таємниці тут немає. ти тільки бери з собою маленький ніж та зрізай біля самої землі.будь обережним,не порушуй грибницю.-чому,дідусю?-бо на слідуючий рік не виростуть там грибочки.-а яких же ви грибів назбирали?-у мене там ціла колекція .є там і лисички,і підберезовики,і маслята,є навіть кілька білих грибочків!-дякую вам ,дідусю. до побачення.-до побачення,онучку.
