Людина завжди була й буде самим любопытнейшим явищем для людини…, — сказав у свiй час вiдомий росiйський критик в. г. бєлiнський . i вiн був абсолютно прав. протягом всього життя нам дуже часто доводиться знайомитися з рiзними людьми, спiлкуватися, дружити. чому ж до одних людей нас немов щось притягає, нам хочеться бiльше довiдатися про ïх, стати схожими на них, а iншi люди залишаються для нас байдужнi? чим визначається те, цiкавий нам чи людина нi? багато хто вважають цiкавими людей, якi мають зовнiшню красу. звичайно, такою людиною приємно любуватися. однак чи досить зовнiшньоï привабливостi для того, щоб зацiкавити iншоï людини. якщо з такими людьми не про що поговорити, якщо ïхнi прагнення й почуття поверхневi, якщо ïхнiй розумовий розвиток, скажемо прямо, невисоко, то який iнтерес вони можуть представляти, чим можуть утримувати увагу? адже гарна рiч теж залучає погляди, нею любуються, але не бiльше. а згодом до неï взагалi звикають i перестають зауважувати. так само й з людьми, якi не мають нiчого, крiм зовнiшнiх даних а як часто доводиться нам зустрiчати розумних, утворених людей, якi прочитали гори книг, цiкавляться суспiльним i полiтичним життям, iсторiєю. вони — теперiшня скарбниця знань у всiх областях. але, поринаючи цiлком у науку, вони часто забувають про звичайне життя, з ïï радостями й лихами, з ïï стрiмким розвитком. такi люди не обертають уваги на те, як вони , у що одягнено, якими предметами й речами оточують себе. це iнша сторона медалi. i така людина, зацiкавивши на якийсь час своïм запасом знань, поступово стає усе менш цiкавим у людинi все повинне бути прекрасно: i особа, i одяг, i душу, i думки… составить план к тексту
моє педагогічне кредо:
"повір у свого учня, будь для нього завжди відкритим. кожен урок, кожен день нехай він дивується твоїй доброті, професіоналізму та ерудиції".
проблема, над якою я працюю:
"розвиток пізнавальної та творчої активності на уроках української мови та літератури".
важливим завданням сучасної школи є формування творчого мислення та продуктивної діяльності школярів для вільної реалізації можливостей таздібностей особистості у суспільстві.
своїм завданням як учителя я бачу те, щоб надати учням у здобутті знань з української мови та літератури, виробити в них уміння і навички, які змогу висловлювати свою точку зору на ті проблеми, які піднімають автори літературних творів, цінувати та відчувати красу, без чого неможливий шлях особистості до духовної довершеності.
головними принципами моєї педагогічної системи є:
-гуманізація освіти;
- особистісний підхід у навчанні;
- педагогіка співпраці;
- розвиток пізнавальних та творчих здібностей;
- урахування вікових особливостей.
головна педагогічна ідея мого досвіду - це навчання без примусу, заснована на досягненні успіху, на переживанні радості пізнання, на зацікавленості, ідея саморозвитку особистості, головної ролі внутрішніх джерел у становленні людини. щоб втілити мою ідею у життя, необхідно:
- введення нових педагогічних технологій в роботу;
- створення на уроках приємної атмосфери для роботи;
- співпереживання, співучасть і т.ін.;
- постійний творчий пошук методів, форм і засобів, які будуть увагу школярів;
- накопичення власного досвіду роботи та вивчення досвіду колег.
кожен урок повинен бути результативним, і досягнути цього можна тільки за умови, якщо прищепити учням прагнення до активної творчої діяльності.
особисто для мене, найважливішим засобом активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури є різноманітність жанрів уроків, так званих нестандартних форм проведення. на практиці своєї роботи я використовую такі форми уроку, як уроки-змагання, уроки-конкурси, урок-гра, уроки-подорожі, уроки-семінари, уроки-диспути.
характерною особливістю цих уроків є їх оригінальність за змістом, задумкою, сюжетом, за тими педагогічними знахідками, які дозволяють говорити про ці уроки як нетрадиційні, творчі, авторські.
у своїй роботі я намагаюся дотримуватись мудрої поради в.а.сухомлинського - берегти дитячий вогник допитливості, пізнання, жаги до знань.