КОНТРОЛЬНА РОБОТА
1.Прочитайте і перепишіть речення, знайдіть і визначіть вид відокремлення, розставте розділові знаки.
За винятком баби Оришки Чіпка нікого не любив (П.Мирний).
А)Відокремлене означення
Б)Відокремлений додаток
В)Відокремлена обставина
2.Прочитайте речення, відшукайте відокремлені обставини, вкажіть причини відокремлення.
Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв, похнюпившись (І. Нечуй-Левицький).
А)Обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, що стоїть після сполучника.
Б)Обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, незалежно від його місця в реченні.
В)Обставина, виражена одиничним дієприслівником.
3. а)Прочитайте речення, знайдіть і випишіть відокремлені додатки(окремі розділові знаки пропущено).
б)Запишіть речення, поставте відповідні розділові знаки при них.
Жилава, суха, маленька, як гачок, вона вела всі господарські справи, ніколи не втомлюючись, ніколи не хворіючи, ні про кого опріч себе не забуваючи (О.Гончар).

4.Прикладку треба виділити комами в реченні (окремі розділові знаки пропущено):

А)Павло Тичина, палкий патріот і переконаний співець дружби народів, з незмірною ніжністю говорить і про Горького, і про Коцюбинського.
Б)Усі мешканці будинку — і дорослі, і діти, і старі — разом узялися за впорядкування саду.
В)Дочки Ольга й Олена визбирували на городі картоплю (В. Козаченко).

5.Прикладку треба відокремити за до тире в реченні (окремі розділові знаки пропущено)

А)Син Донеччини задушевний лi рик вiн [В. Сосюра] був серед тих, хто глибоко вiдчув красу украïнсь кого поетичного слова i виявив його новi можливостi (О. Гончар).
Б)У цю хвилину рипнули двері, й на порозі наче вродився, хоч його й не сіяли Остап Сирокваша їхній сільський кравець (Є. Гуцало).
В)Тим часом надійшов голова привітний червонощокий чоловік(О. Гончар).
Г)До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина (О.Довженко)

6.Прикладку треба відокремити за до тире в реченні (окремі розділові знаки пропущено)

А)Соняхи щирі огнепоклонники сходу кивають злотоголово(А. Малишко).
Б)Хто винен? Овсій Колода бригадир (В. Кучер).
В)А Дивлячись на людей усміхався і мій батько великий добрий чоловік (О. Довженко).
Г)І він маленький хлопчик уже тоді розумів розмову лісу, поля, лугу(О.Довженко)

7.Укажіть речення, в якому обставина НЕ відокремлюється комою (окремі розділові знаки пропущено).
А)Бігти не чуючи ніг.
Б)Наче повторюючи Мартинові слова гетьман задумливо мовив…(Н. Рибак).
В)Мружачись Софія взяла зі столу маленький срібний дзвоник, теж десь трохи надколений, і подзвонила (Олесь Гончар).
Г)Він несподівано з'являвся в степу на шляху чи вийшовши з-за могили чи ви з яру високий, кремезний... (В. Підмогильний).

8.Граматичну помилку допущено в реченні
А)нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.
Б)Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином.
В)Гарячі коні помахували головами, обтиканими виноградним листом.
Г)Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.
Д)Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.

9.Відокремленою обставиною можна замінити підрядне речення в рядку

А)Я не знаю, чи повернулись лелеки у своє старе гніздо.

Б)Дощ не переставав падати, хоч на небі блиснуло сонце.
В)Вітер доносив відголоси грози, яка гуготіла десь за обрієм.
Г)Журавлі прощально курличуть, коли відлітають у вирій.

10.Одиничний дієприслівник слід відокремити в реченні.

А)Гуркіт канонад гримів не перестаючи.
Б)Похитуючись Соломія підійшла до столу.
В)Пряме дерево і вмирвє стоячи.
Г)Бійці сиділи деякий час задумавшись.

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.

§ 32. Складні прикметники

Разом пишемо:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних разом:електросилови́й (електроси́ла),залізобето́нний (залізобето́н),лісостепови́й (лісостеп),м’ясозаготіве́льний (м’ясозаготі́вля),радіофізи́чний (радіофізика), самохі́дний(самохід), теплообмі́нний (теплоо́бмін),чорнозе́мний (чорно́зем);

б) складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгодженого з ним прикметника: загальноосві́тній(зага́льна осві́та), легкоатлети́чний(легка́ атле́тика), мовностильовий(мо́вний стиль), народногоспода́рський(наро́дне господа́рство),народнопоети́чний (наро́дна пое́зія),первіснообщи́нний (перві́сна общи́на),правобере́жний (пра́вий бе́рег),сільськогоспода́рський (сільське́господа́рство), східнослов’я́нський (схі́дні слов’я́ни);

в) складні прикметники з другою віддієслівною частиною: волелю́бний, деревообро́бний, карколо́мний, машинобудівни́й.

Примітка. Прикметники з другою префіксальною віддієслівною частиною пишемо через дефіс: ванта́жно-розванта́жувальний, контро́льно-вимі́рювальний;

г) складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник:важкохво́рий, внутрішньозаводськи́й, загальнодержа́вний; так само й ті, в яких другим складником є дієприкметник:вищезга́даний, нижчепідпи́саний, новоутво́рений, свіжозру́баний, алетро́хи ви́ще зазна́чений (параграф), бо є пояснювальне слово.

Примітка 1. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, здебільшого зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолю́тно сухи́й, ві́льно конверто́ваний, діаметра́льно протиле́жний, послідо́вно миролю́бний, рі́зко окре́слений, суспі́льно кори́сний, суспі́льно необхі́дний, хімі́чно зв’я́заний.

Примітка 2. У складних термінах прислівник — компонент, що уточнює значення складного прикметника, пишемо разом із цим прикметником:видовженотупоконі́чний, короткогрушоподі́бний, округлояйцеподі́бний;

ґ) складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основне змістове навантаження передає останній прикметник, а попередні лише звужують, уточнюють його. Такі прикметники здебільшого мають термінологічне значення:вузькодіале́ктне (мовне явище),грудочеревна́ (перепона),давньоверхньоніме́цька (мова),двовуглеки́слий (газ), лінгвостилісти́чні(особливості); також — глухоніми́й, сліпоглухоніми́й;

д) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерхо́вий, семиразо́вий, стовідсотко́вий, стото́нний, двохсотдвадцятип’ятирі́чний, але 225-рі́чний;

е) складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема ті, які виражають відношення родової ознаки до видової);поперечношліфува́льний (поперечний шліфувальний верстат).

2. Через дефіс пишемо:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних із дефісом:ві́це-президе́нтський (ві́це-президе́нт),ди́зель-мото́рний (ди́зель-мото́р), соція́л-демократи́чний (соція́л-демокра́т),у́нтер-офіце́рський (у́нтер-офіце́р), член-кореспонде́нтський (член-кореспонде́нт).

Примітка. В окремих випадках, коли прикметник утворено від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставимо:Москва́-ріка́ — москворі́цький;

б) складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: агра́рно-сирови́нний, держа́вно-монополісти́чний, електро́нно-обчи́слювальний, культу́рно-техні́чний, лісопи́льно-стру́гальний, ма́сово-політи́чний, мо́вно-літерату́рний, навча́льно-виховни́й, науко́во-техні́чний, озе́рно-лісови́й, пло́ско-опу́клий, постача́льно-збутови́й, свердли́льно-довба́льний, суспі́льно-політи́чний, столя́рно-механі́чний; а також узвичаєні: всесві́тньо-істори́чний, літерату́рно-мисте́цький, наро́дно-ви́звольний, підзо́листо-боло́тний тощо; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і:агра́рний і сирови́нний, навча́льний івиховни́й тощо;

в) складні прикметники, першу частину яких закінчують -ико (-іко, -їко):геро́їко-романти́чний, істори́ко-культу́рний, меха́ніко-математи́чний, полі́тико-економі́чний, фі́зико-географі́чний;

г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-:військо́во-морськи́й, військо́во-спорти́вний, воє́нно-істори́чний, воє́нно-стратегі́чний.