Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора. Соловїний тихий свист гуляє за долиною. Розвішує кошлатий свій хітон у вікнах снігопат утомлений (перебудувати на прямий зв'язок)

ро мою маму можна розповісти дуже багато. Вона наша берегиня і оберіг від усього поганого. У моєї мами чудова посмішка. Коли мама посміхається, мені здається, що ніяких проблем у світі ніколи не було, і що весь сенс життя лише в її прекрасній усмішці. У неї ясні очі і дуже красиві риси обличчя. Волосся завжди доглянуте і укладене в акуратну зачіску. У моєї мами самі ласкаві руки, які вміють створювати самі незвичайні речі.

Доброта моєї мами безмежна. Навіть, коли вона злиться, вона ніколи не кричить і не лається. Ми з мамою найкращі подруги. Я можу поділитися з нею будь-яким секретом і попросити ради з питання, на яке я не можу знайти відповідь. Вона дуже доброзичлива і завжди знаходить спільну мову з усіма людьми. Мама ніколи не відмовить у до оскільки вона дуже турботлива і співчутлива. Їй чужі грубість і зарозумілість. Вона завжди привітна і мила.

— Дурень! Льохо, ну ти зовсім! Все, ходімо звідси. Досить із тебе фотографій.
— Дякую, що зловив. Ох, а то в мене все життя перед очима пролетіло. Як я був маленьким, підлітком, юнаком, ех!
— Я тебе давай просто підемо звідси, добре? У нас коло готелю теж дуже гарний вид. Там і пофоткаєш.
— Хм, непогана ідея.
— Море дуже гарне: і синє, і голубе, і навіть червоне...
— Ну, червоне навряд-чи, але... У мене кльово ідея. Коло моря ж пірс, на нього можна вилізти і вийде гарне фото!
— Фотографе, благаю, не забувай про те, що ти не вмієш плавати...