Додати по одному прислівнику у кожне речення: Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. Була велика і кошлата, не квітка, а пів соняха.

бувати в бувальцях-видать виды

вивести на сухеньке-вивести на чистую воду

дурний, аж крутиться-глуп как пробка

з дощу та під ринву-из огня да в полымя

Катюзі по заслузі-собаке собачья смерть

робить, як мокре горить-из рук всё валится

на думку-взбрести в голову

терпець увірвався-терпение лопнуло

тут тобі і рішенець-тут тебе и крышка

у гурті і каша добре їсться-артельная каша лучше

хоч раз та гаразд-хоть редко да метко

чого душа забажає-чего душе угодно

як з очей так і з думки-из рук все валится

як оком моргнути-в мгновение ока

як сіль у оці-бельмом в глазу

ятрити рану-бередить рану

Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.

Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.

Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.

Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…

Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.

Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.

Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.