До іть будь ласка)))​

Що обманювати негарно, відомо всім. А якщо ти не хочеш казати правду, коли тебе про неї запитують? Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав у школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті та не поцікавилися твоїми успіхами у школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна й виправити оцінку… Ось що розповів мені один товариш.Під час зимових канікул він гостював у селищі у бабусі. Потоваришував з однолітками – сусідськими хлопчаками. Разом у сніжки грали, з гірки каталися. Неподалік від селища знаходиться великий ставок. Хлопцям було суворо заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найвідчайдушніший з місцевих, весь час за усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід був ще слабенький, у деяких місцях прогинався. Ходили аж до темряви, каталися, веселилися.Прийшов Сашко (так звуть мого товариша) додому. Черевики і штани мокрющі. Бабуся вже хвилювалася. «Де це ви були? – запитує. – Я й на вулицю виходила, на гірці нікого не було». Сашко відповів щось нерозбірливе. Так і почалися небезпечні прогулянки. Але за декілька днів бабуся почала про все здогадуватися та відверто запитала, чи не ходять, бува, хлопці на ставок. Сашко хотів якось викрутитися, але стало соромно. Бачить, що бабуся дуже вже схвильована, і він в усьому зізнався.Як не вмовляв Сашко бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися батьки інших хлопців. З хлопцями суворо поговорили, пояснили, що їхні прогулянки були дуже небезпечні. «Гей ти, зраднику, знатися з тобою не хочу!» – заявив Сашкові Олег. Сашкові стало дуже прикро. Але два дні потому неподалік від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і дужий чоловік, його ледве врятували. Добре, що поблизу були люди.Я сказав своєму товаришу, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим паче, що Сашко ще спочатку сказав Олегові про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виказувати друзів. Але якщо вони, помиляючись або не розуміючи всього, чинять щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкова чесність врятувала когось від лиха.Пасажир без квитка(твір-оповідання на морально-етичну тему за поданим сюжетом)Сюжет. Ми їхали старим трамваєм, деренчливим на стиках. Несподівано нашу увагу привернуло чиєсь вищання. Воно доносилося з-під одиночного сидіння. Звідти підвівся чоловік і пересів на вільне місце.І тоді ми побачили під сидінням, яке звільнив незнайомець, невеликого собаку із замурзаною скуйовдженою білою шерстю.На зупинці кондуктор все-таки виштовхала собаку з вагона. Поруч із великими, грубими, на товстих підборах, чоботами кондукторки, носки яких погрозливо були повернуті до собаки, тварина здавалася особливо беззахисною. На зупинці собака клубком скотився зі сходинок наасфальт до ніг парубка, який чекав на 

Колись ми з моэю тiткою гуляли у лiсi. Була зима i усе вкрилося бiлим, пухнастим снiгом. Раптом ми почули якесь ширудiння й обернулися. Бiля невеликого кущика сидiв справжнiй зайчик! У нього були довгi, пухнастi вушка та невеличкi темнi оченятка. Маленьке тiльце було покрито м'якою, бiлою шорсткою. Маленькi лапки були трохи бiлiшi за тiльце. А пухнастий маленький хвостик i зовсiм зливався зi снiгом. 
I тут моя тiтка сфотогрофувала зайчика. Сполох налякав зайчика й вiн стрибнув за кущ i зник. Я трохи зажурилася, що зайчик втiк, але у моэi тiткт э його фотографiя i вона обiцяла купити менi кролика, схожого на цього!