Під доброчинністю ми зазвичай розуміємо безоплатну добровільну до ншим людям або братам нашим меншим. Ця до може носити як матеріальний, так і будь-який інший характер.
Українські люди, маючи чуйну душу, завжди були схильні до доброчинності. Навіть у язичницькі часи наші пращури безоплатно дбали про своїх старих і хворих близьких.
Сьогодні у нашій країні існує багато благодійних фондів, що надають цільову до нужденним. «Бджілка», «Корпорація монстрів», «Карітас Одеса УГКЦ» — ось назви лише деяких благодійних фондів Одеси.
На мою думку, у сучасної людини, якщо вона цього дійсно хоче, завжди є можливість зайнятися доброчинністю. Вона може надати адресну матеріальну до хворій дитині, взяти тварину з благодійного ярмарку, відвідати благодійний бал або стати учасником відповідного забігу.
Чи можна якось виміряти доброчинність? Напевно, ні, адже було б неправильно робити висновок про доброту людини з огляду на суму її пожертвувань. Чому? Тому що у різних людей різні фінансові можливості. Одна й та сама сума внеску у благодійний фонд для однієї людини — величезні гроші, а для іншої — незначні, тобто сущі копійки.
Я вважаю, що показником доброчинності людини є щирість її намірів та готовність поділитися останнім з тими, хто потрапив у складну життєву ситуацію. Навіть не маючи зайвих грошей, кожен з нас може допомагати іншим, займаючись волонтерською діяльністю. Наприклад, відвідувати лікарні, шпиталі, хоспіси, дитячі будинки. Або хоча б відносити непотрібні речі до спеціальних організацій.Отже, сьогодні для доброчинності відкриті всі двері. І це просто чудово, адже чим більше ми робимо добрих вчинків, тим краще стає світ.
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний – чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива.
Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг.
Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.
Під доброчинністю ми зазвичай розуміємо безоплатну добровільну до ншим людям або братам нашим меншим. Ця до може носити як матеріальний, так і будь-який інший характер.
Українські люди, маючи чуйну душу, завжди були схильні до доброчинності. Навіть у язичницькі часи наші пращури безоплатно дбали про своїх старих і хворих близьких.
Сьогодні у нашій країні існує багато благодійних фондів, що надають цільову до нужденним. «Бджілка», «Корпорація монстрів», «Карітас Одеса УГКЦ» — ось назви лише деяких благодійних фондів Одеси.
На мою думку, у сучасної людини, якщо вона цього дійсно хоче, завжди є можливість зайнятися доброчинністю. Вона може надати адресну матеріальну до хворій дитині, взяти тварину з благодійного ярмарку, відвідати благодійний бал або стати учасником відповідного забігу.
Чи можна якось виміряти доброчинність? Напевно, ні, адже було б неправильно робити висновок про доброту людини з огляду на суму її пожертвувань. Чому? Тому що у різних людей різні фінансові можливості. Одна й та сама сума внеску у благодійний фонд для однієї людини — величезні гроші, а для іншої — незначні, тобто сущі копійки.
Я вважаю, що показником доброчинності людини є щирість її намірів та готовність поділитися останнім з тими, хто потрапив у складну життєву ситуацію. Навіть не маючи зайвих грошей, кожен з нас може допомагати іншим, займаючись волонтерською діяльністю. Наприклад, відвідувати лікарні, шпиталі, хоспіси, дитячі будинки. Або хоча б відносити непотрібні речі до спеціальних організацій.Отже, сьогодні для доброчинності відкриті всі двері. І це просто чудово, адже чим більше ми робимо добрих вчинків, тим краще стає світ.
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний – чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива.
Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг.
Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.
Объяснение: