Дієприкметники слід відрізняти від невідмінюваних безособових дієслівних форм на -но, -то. Позначте правильні твердження. А)Хай буде вік прожито як належить . Слово прожито — безособове дієслово на-то.
Б) Кожній людині відкрито в нас путь, якщо вона хоче трудящою буть. Слово відкрито – не є безособовою дієслівною формою.
В) Гарячі ночі й дні пов'язані спільною таємницею літа. Від пасивного дієприкметника пов'язані можна утворити безособове дієслово пов 'язано.
Г) Чепурний будиночок у кінці вулиці збудовано напрочуд швидко. Слово збудовано — пасивний дієприкметник.
Ґ). 1604 року було здобуто турецьку фортецю Варну, але не з моря, а з річки. Дієслівна форма на -то здобуто підкреслює результат дії, а не саму дію.
Відповідь:
Пояснення:
Улюблене заняття є у кожної людини. Хтось дуже любить свою роботу, хтось любить малювати, співати або писати вірші. А мені дуже подобається готувати.
Я часто багато часу проводжу з мамою на кухні, коли вона займається сніданком, обідом або вечерею. Вона показує, як готуються різні страви, розповідає мені різні кулінарні секрети, показу нарізки овочів і фруктів. Щось ми готуємо разом, наприклад, випікаємо печиво, торти і тістечка. Деякі страви я вмію готувати без сторонньої до наприклад, смажити картоплю, м`ясо і омлети, варити макарони, гречку і рис. Найпростіше – це робити салати. Можна робити м`ясні салати, овочеві, фруктові, сирні.
Коли я виросту, я хочу стати кухарем, щоб отримувати гроші за те, що займаюся улюбленою справою.
Кожна людина все життя мріє стати щасливою, та чи всі можуть відчути й зрозуміти власне бажання?
Щастя – це не термін, не теорія й не правило. Його не поясниш і не прочитаєш у книжках, бо це те, для чого бракує слів.
Існує багато думок, стереотипів й переконань із цього приводу. Багато хто каже: «Щастя не в багатстві». Та насправді, коли ти маєш гроші, можеш дозволити подорожі, найулюбленішу їжу, якісні ліки й ґрунтовну освіту. А це теж є складниками того щастя. Це ніби пазлик, який кожна людина збирає для себе сама, зі своїх «шматочків».
Нещодавно я запитала своїх друзів про їхнє особисте щастя. Звісно, більшість відповіла: «Друзі, родина, хобі, подорожі». Та потім я захотіла послухати про їхнє «щастя в дрібницях», і саме про це хочу вам розповісти.
Для когось з’їсти шматочок улюбленого тістечка – все одно, що побувати на сьомому небі. Проїхати улюбленим маршрутом рідного міста, нарешті «впасти» в ліжко після неймовірно важкого дня, передивлятися фотографії та відео, згадуючи найзворушливіші моменти, виспатися, побачити старого друга, повернутися додому після подорожі, нарешті закінчити всі свої справи, гладити кішку й чути тихе мурчання, що так заспокоює, дізнатися радісну звістку близької людини, бачити щирість в очах коханого й усім серцем відчувати любов, що кружляє прямо в повітрі – усе це і є маленькими особливими митями кожного.
І чим більше цих малесеньких «шматочків», тим яскравіша й прекрасніша картина. Саме дрібнички довершують цей пазл під назвою «щастя».
Поділитися з друзями