Частка – службова частина мови, яка
а) виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні й у реченні;
б) вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними;
в) надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм.
Скласти (пригадати) й записати речення з часткою, частку підкреслити (напр.: Хоч як поквапишся, а все ж сонця ти не підженеш (Д.Білоус).
2. За значенням і вживанням частки поділяються на
а) сурядності і підрядності;
б) модальні, заперечні, формотворчі;
в) похідні і непохідні.
Зробити синтаксичний розбір речення.
Я жбурляв не слова, а бомби із опечених гнівом уст (В.Симоненко).
3. За до часток хай, нехай утворюються форми
а) дійсного дієслова;
б) умовного дієслова;
в) наказового дієслова.
Частку хай (нехай) увести в речення (напр.: Нехай серця не знають супокою (В.Симоненко).
4. Форма умовного дієслова утворюється за до частки
а) навіть;
б) хай;
в) би (б).
Утворити форму наказового від дієслів хотіти, знати, думати.
5.Звуконаслідувальні слова відносять
а) до іменників;
б) до прислівників;
в) до вигуків.
Будь-яке звуконаслідувальне слово увести в речення (напр.: Собаче “гав” на клапті тишу рве (Д.Білоус).
6.На письмі вигуки виділяються
а) тире;
б) комами або знаком оклику;
в) комами й тире одночасно.
Пригадати й записати народне прислів’я з вигуком; вигук підкреслити (напр.: Нуте, браття, або перемоги здобути, або дома не бути (Нар. творч.).
ПИСЕ́МНИЙ, а, е.
1. Виражений за до графічних знаків; написаний. Серед джерел вивчення історії мови головними є два: писемні пам'ятки й живі народні говірки (Вісник АН УРСР, 1, 1971, 69).
2. Призначений для писання, який служить для письма. Удвох вони йшли до монастиря, до писемної палати, де ченці переписували книги (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 415); У кімнаті майже порожньо. Великий писемний стіл і шафа з книжками — з одного боку, ліжко і столик-шафа для їжі, з другого (Вадим Собко, Любов, 1935, 55).
3. Власт. пам'яткам писемності; книжний (перев. про мову). Науковий стиль менше за інші піддається впливу розмовної стихії. Він весь час твердо стоїть на позиціях писемного різновиду (Мовознавство, XVIII, 2, 1963, 15); Писемна мова.
ПИСЬМОВИЙ. Виражений графічними знаками; написаний: письмовий дозвіл, письмове розпорядження, письмовий іспит. 2. Який служить для писання: письмовий стіл, письмове приладдя.