Як на вашу думку розпізнати справжню щирість?Щирість – це та риса людських відносин, яка робить їх справжніми скажіть, хто з вас хоче, щоб до нього люди ставилися погано? Особисто я, стараюся до кожної людини відноситися з повагою і якоюсь не підробленою увагою. Я не кажу, що мені завжди це вдається, але успішність цього полягає в одному понятті – щирість. Так давайте сьогодні спробуємо по-роздумувати, протягом цієї короткої статті, що таке та щирість, в чому вона полягає? Щирість – так як побачити її можна кругом себе кожного часу, так і не можливо не помітити ту ситуацію в котрій її немає. На мою думку, щирість – це та ситуація в житті, коли ти відносишся до людини, яка біля тебе так – неначе ти не спілкуєшся з якоюсь іншою людиною, а з самим собою, приділяєш стільки уваги – скільки хотів би отримати сам. Щирість – це така річ, яку неможливо не відчути, але коли її немає – неможливо змиритися. щирість – це та риса людських відносин, яка робить їх справжніми і дарує в них тепло, яке повинно бути в кожного.
1--У ній народжується краса, гармонія, лад, єдність. Любов — радість, любов — джерело натхнення. Споконвічна тайна людського буття. І щасливий той, хто спізнав у своєму житті силу цього дивного почуття юбов приносить щастя, любов приносить розпач, страждання. Цим почуттям керувати неможливо. 2-- Бо так вже створено світ, що не завжди виникає взаємність у коханні. І тоді здається, що найстрашнішої кари, муки та сліз не треба 3--Життя прожити — не поле перейти. Так говорить народна мудрість. А мій дідусь, уста цієї самої мудрості, не втомлюється повторювати, що жити треба по совісті. Донедавна я навіть не замислювався над цими словами. Проте насправді є над чим подумати. Адже совість — це така моральна категорія, наявність чи відсутність якої характеризує і саму людину. Або істоту, яка лише називає себе людиною.
вот немного может вам оттолкнутся стих... Все починається в житті з малого: З зернини – хліб, з промінчика – зоря!.. Коли Господь нам вказує дорогу – Радіє серце, наче в немовля!..
2. Я вдячний Богу за любов велику, За те, що Він мої гріхи простив, Омив мене, і в небеса покликав, Що Він мене, як сина полюбив!..
юбов приносить щастя, любов приносить розпач, страждання. Цим почуттям керувати неможливо.
2-- Бо так вже створено світ, що не завжди виникає взаємність у коханні. І тоді здається, що найстрашнішої кари, муки та сліз не треба
3--Життя прожити — не поле перейти. Так говорить народна мудрість. А мій дідусь, уста цієї самої мудрості, не втомлюється повторювати, що жити треба по совісті. Донедавна я навіть не замислювався над цими словами. Проте насправді є над чим подумати. Адже совість — це така моральна категорія, наявність чи відсутність якої характеризує і саму людину. Або істоту, яка лише називає себе людиною.
вот немного может вам оттолкнутся стих... Все починається в житті з малого:
З зернини – хліб, з промінчика – зоря!..
Коли Господь нам вказує дорогу –
Радіє серце, наче в немовля!..
2. Я вдячний Богу за любов велику,
За те, що Він мої гріхи простив,
Омив мене, і в небеса покликав,
Що Він мене, як сина полюбив!..