1.Нічого кращого в усьому світі не знайдеш за любов і працю. 2.Що для квітки літнє сонце, так і мати рідній доньці. 3.Ой, злетілись думи-думи, голівоньці тяжко. І народжують пісні серця струни голосні. 4.Птахи гойдаються на гілці, і сонце грає на сопілці. 5.Понад Дніпро гуде метро – і рибонці не спиться.6.Лелека витанцьовував гопака на краю гнізда. 7. Буслиха у гнізді на хаті світить дзьобом, здається, зараз дзьобне місяць в небесах. 8. Вийду в степ, до синьої криниці. 9. Крила ростуть у польоті. 10. Доля кується у боротьбі, дужий не гнеться – гнуться слабі.
Людина – головна загадка для філософського мислення. З античності і до наших днів філософи розмірковували, намагаючись пояснити, що є людина. Однак, чи наблизилися вони до її розуміння? Мабуть, кожному з великих філософів, мислителів, видатних дослідників – Сократу, І.Канту, Г.Сковороді, Ж.-П.Сартру, З.Фрейду, М.Шелеру, В.І.Вернадському, Т. де Шардену, М.Фуко, А.Печчеї здавалося, що так. Однак з часом виявлялися нові складні проблеми. Вони стосувалися буття соціуму, впливу людини на природу в людського пізнання світу та власне себе. Ставало ясно: потрібні нові відповіді на питання «що є людина?» Тому для філософа проблема людини не застаріває та й не може застаріти.
Людина – головна загадка для філософського мислення. З античності і до наших днів філософи розмірковували, намагаючись пояснити, що є людина. Однак, чи наблизилися вони до її розуміння? Мабуть, кожному з великих філософів, мислителів, видатних дослідників – Сократу, І.Канту, Г.Сковороді, Ж.-П.Сартру, З.Фрейду, М.Шелеру, В.І.Вернадському, Т. де Шардену, М.Фуко, А.Печчеї здавалося, що так. Однак з часом виявлялися нові складні проблеми. Вони стосувалися буття соціуму, впливу людини на природу в людського пізнання світу та власне себе. Ставало ясно: потрібні нові відповіді на питання «що є людина?» Тому для філософа проблема людини не застаріває та й не може застаріти.
Отже, перше, що потрібно наголосити.