Рано втратив Тарас матір і батька. Залишився сиротою. Люди ли малого, взяли пасти овець.
Та нерідко сум і печаль огортали дитину, й тоді здавалося, що «село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло». Розпач від невлаштованості, розгубленість крають серце хлопчика. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. І нещасного самотнього Тараса втішає дівчина, що почула плач. І знову: «Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє... лани, гаї, сади!..»
Так і зростав майбутній великий поет, тамуючи душевний біль, радіючи короткочасним світлим хвилинам. Про своє дитинство він написав вірш «Мені тринадцятий минало». Разом з Тарасом ми поринаємо у нещасливий світ сирітства, де іноді мерехтять вогники людського добра.
6 січня 1898р. - народився В. Сосюра на ст. Дебальцеве Донецької обл. 1909р. - працює в бондарному цеху содового заводу. 1911р. - вступає до міністерського училища. 14жовтня 1917- друкується вірш" Плач волн ". 1918р. - бере участь у повстанні проти кайзерівських військ. 1920р. - опинився в Одесі. 1920-21рр. - воює з білополяками та армією Н. Махна. 1921р. - виходить поема" Червона зима", яка зробила Сосюру знаменитим. 1922-32рр. - став членом багатьох літорганізацій. 1924р. - збірка "Осінні зорі". 1925р. - "Сьогодні". 1927р. - "Золоті шуліки". 1928р. - "Коли зацвітуть акації". 1931р. - " Серце". 1934р. - виключили із партії і зі Спілки письменників. 1937р. - "Нові поезії". 1939р. - "Люблю". 1940р. - роман "Червоногвардієць". 1942р. - працював в Українському радіокомітеті в Москві. 1943р. - входив до редакції фронтової газети " За честь - Батьківщини". 1951р. - патріотичний вірш "Любіть Україну". 1953р. - "За мир". 1955р. - " На струнах серця". 1957р. - "Соловїні далі". 1959-60рр. - поема "Мазепа". 1960р. - поема "Розстріляне безсмертя". 1961р. - "Поезія не спить". 1964р. - "Осінні мелодії". 8 січня 1965р. - В. Сосюра помер від гіпертонії. Похований в Києві на Байковому цвинтарі.
Шевченко Тарас
Рано втратив Тарас матір і батька. Залишився сиротою. Люди ли малого, взяли пасти овець.
Та нерідко сум і печаль огортали дитину, й тоді здавалося, що «село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло». Розпач від невлаштованості, розгубленість крають серце хлопчика. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. І нещасного самотнього Тараса втішає дівчина, що почула плач. І знову: «Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє... лани, гаї, сади!..»
Так і зростав майбутній великий поет, тамуючи душевний біль, радіючи короткочасним світлим хвилинам. Про своє дитинство він написав вірш «Мені тринадцятий минало». Разом з Тарасом ми поринаємо у нещасливий світ сирітства, де іноді мерехтять вогники людського добра.
1909р. - працює в бондарному цеху содового заводу.
1911р. - вступає до міністерського училища.
14жовтня 1917- друкується вірш" Плач волн ".
1918р. - бере участь у повстанні проти кайзерівських військ.
1920р. - опинився в Одесі.
1920-21рр. - воює з білополяками та армією Н. Махна.
1921р. - виходить поема" Червона зима", яка зробила Сосюру знаменитим.
1922-32рр. - став членом багатьох літорганізацій.
1924р. - збірка "Осінні зорі".
1925р. - "Сьогодні".
1927р. - "Золоті шуліки".
1928р. - "Коли зацвітуть акації".
1931р. - " Серце".
1934р. - виключили із партії і зі Спілки письменників.
1937р. - "Нові поезії".
1939р. - "Люблю".
1940р. - роман "Червоногвардієць".
1942р. - працював в Українському радіокомітеті в Москві.
1943р. - входив до редакції фронтової газети " За честь - Батьківщини".
1951р. - патріотичний вірш "Любіть Україну".
1953р. - "За мир".
1955р. - " На струнах серця".
1957р. - "Соловїні далі".
1959-60рр. - поема "Мазепа".
1960р. - поема "Розстріляне безсмертя".
1961р. - "Поезія не спить".
1964р. - "Осінні мелодії".
8 січня 1965р. - В. Сосюра помер від гіпертонії. Похований в Києві на Байковому цвинтарі.