5. Подані іменники поставити у формі родового відмінка множини і згрупувати за закінченнями. Заповнити таблицю, уписавши іменники у відповідну колонку. Мрія, група, кухня, суддя, стаття межа, вчителька, сосна пісня, земля, війна, сусіда, операця, см я надія людина. круча.
-Доброго дня,онучко. Я ще сама можу собі зарадити.
-Бабусю, може є щось таке щоб я могла для вас зробити?
- Так, дитинко, я згадала. На шафі є червона коробка, дістань її.
-Залюбки. Ось тримайте.
-А тепер хучіш біжи до сусідки по цукор, я забулась купити.
-П'ять хвилин бабусю і я буду у вас. А навіщо цукор?
- Хто багато знає - мало спить! Це жарт там цукерки. Будем робити пиріжки!
-Мої улюблені?
- Так, онучко. Візьми в поличці книгу з рецептами. І іди по інградієнти до пиріжків.
- Із задоволенням.
- Смачні у нас вийшли пиріжки?
- Бвбусю, як вони можуть бути не смачними, ми ж разом робили?
-Їж,не відволікайся!
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.