2. Позначте складні речення, у якому інтонація є засобом зв’язку між частинами А Уранці всі поспішають, бо часу обмаль.
Б Будуть роси вигравать на листочках, на рослинах; сонце блиски розливать буде в крапельках-перлинах.
В Узимку (тополя) білітиме від інею, восени видзвонюватиме золотим листям, навесні світитиметься пташиними піснями, відгукуватиметься в глибині душі трепетним почуттям причетності до рідного села…
Г Він змовчав, нікому не виказав тоді своїх почуттів…

 Дієприслівник-це особлива незмінна форма дієслава, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, головну.У речені дієприслівник ЗАВЖДИ виступає обставиною.Дієприслівники відповідають на питання ЩО РОБЛЯЧИ?Наприклад:кажучи та ЩО ЗРОБИВШИ? Наприклад: намалювавши...Дієприслівник має ознаки  дієслова(час і вид) та прислівника(незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини)Дієприслівник не має закінчення.У кінці дієприслівників після Ч, Ш завжди пишуть літеру И..Дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим хворотом.Дієприслівниковий зворот завжди є обставиною.На письмі дієприслівниковий зворот завжди виділяють комою або комами незалежно від його місця в реченні.В усному мовлені дієприслівниковий зворот виділяють паузами.Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів учи ючи ачи ячи, а доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за до суфіксів  вши, ши..Не з дієприслівниками пишуть окремо. Наприклад не почувши, не зробивши..Разом з не пишуться тільки дієприслівники, утворені від дієслів, які не вживаються без не...Наприклад нененавидячи 

Справжня людина – це, мабуть, чуйна і обачна людина, яка вміє бачити прекрасне і робити добро. Вона не прагне виділятися, хоча в душі знає, що чимось не така, як всі звичайні люди. Ця людина вміє творити. Не важливо, що. Але те, що вона робить, завжди естетично виразне. Вона цінує друзів, поважає старших і вірить у щастя.
Не знаю навіть, чому, але у цієї людини повинна бути приваблива зовнішність. Бо гіpко, на мій погляд, людина буває ідеальна всередині, а потворна – ззовні. Її зовнішність повинна вабити, притягати, а не відштовхувати.
Часто ми говоримо: «ти справжній друг», «ти справжній герой». А чи задумувалися над тим, яка це людина – справжня і як нею стати? Для мене це Людина з великої букви, яка робить користь і собі, і ближнім. Вона повинна творити добро. І не тільки в умовах лихоліття. Хіба мало випробувань випадає у повсякденному житті? Щоб бути справжньою людиною, потрібно, перш за все, бути людяним. Мабуть, кожен із нас бачив, як якийсь лобуряка мучить кошеня чи іншу беззахисну тваринку? Та чи кожен може зупинити його? Справжня людина стає до боротьби за чуже щастя, адже ще Платон стверджував: Здобуваючи щастя для інших, ми знаходимо його для себе:.
Справжня людина завжди виручить і до Чи то старій бабусі принесе хліба, чи малому сусіду з домашнім завданням. Головне – до
Справжня людина цінує життя. Вона живе одним днем. Але за свій день встигає корисно попрацювати.
Зараз, так вважаю, дуже важко стати справжньою людиною. Бо таких залишилося не багато. Зокрема це ті, що відчули на собі горе, страждання. Тож к сучасному житті нам, молоді, немає з кого брати приклад. Бо здобуваючи щось, ми йдемо «по головах» інших людей. Заради грошей і статку, через ревнощі, заздрість, ми вбиваємо, нищимо, крадемо.
Візьмімо й такий приклад. Хворих у світі багато. А чому наше медичне обслуговування таке дороге? Чому лікарі говорять: «немає грошей – ідіть додому, за «так» нічого не зробимо».
Невже їм не хочеться до врятувати? А головне – чи можна таких людей назвати справжніми?
Бути Людиною – значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою незламну життєву позицію. Але ще більшої поваги заслуговує така Людина, якщо вона не зреклася людяності після всіх життєвих іспитів.