17.В усіх словах приголосні лише дзвінкі в рядку А посол, життя, кукурудза, паска Б куліш, манна, садок, трунок В пісня, прапор, млин, жезл Г долина, верба, джаз, гілля Д ряса, велет, батіг, мураха, шляхта
Веселое красочное лето, и осень стала хозяйкой в лесах, полях, на речках и прудах. Утром уже непривычно холодно, а днем еще, словно в память о лете, солнышко весело пригревает. Во всем чувствуется прохладное дыхание осени. Серое небо все чаще покрывают низкие и тяжелые облака — моросит надоедливый дождик. Деревья сбросили свой наряд. Старый дуб скрипит на опушке, как будто задумался перед продолжительным зимним сном. А возле покрытого мхом пенька выстроились в строку ровненькие и стройные опята. Пожелтевшая трава припала к самой земле. Все это и является признаками прекрасной поры года, воспетой в песнях и написанных в стихах. За это я и люблю эту незабываемую, прекрасную, золотую пору года осень ! Переведи на Украинский!
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір. Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоно-синім полум’ям. На небі з’явилося сонце, мов здорова червона діжа. Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Було чути стук сокири. Господиня хати Настя помила посуд після обіду та, поприбиравши в хаті, Настя взяла біле шитво, сіла на лаві під вікном і заходилась вишивати сорочку. В хаті було затишно, чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо. Настя була щаслива, любила свою
Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоно-синім полум’ям. На небі з’явилося сонце, мов здорова червона діжа. Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Було чути стук сокири. Господиня хати Настя помила посуд після обіду та, поприбиравши в хаті, Настя взяла біле шитво, сіла на лаві під вікном і заходилась вишивати сорочку. В хаті було затишно, чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо. Настя була щаслива, любила свою
Исправил ошибки.