1.Звук [й] є в кожному слові А юнак, боєць, ярус, лінія
Б кальцій, мріяти, буряний, єдність
В сюжетний, мільярд, клятва, іній
Г сяйво, юрмитися, поетеса, географія
Ґ зимовий, узлісся, пам'ять, ювілейний

2. Кількість букв і звуків однакова у кожному слові рядка
А гуска, поліція, щонайкраще
Б ялина, м’ята, поталанило
В виникають, писар, щастить
Г переймаються, змагання,походжають
Ґ бадьорість, беззаконня, паличчя

3.Літеру –З треба писати у всіх словах рядка
А …цементувати, …пекти, ро…повісти
Б бе…крилий, бе…силий, ро…малювати
В …цілення, …чорнілий, не…проста
Г бе…прав я, ро…кроїти, …підлоба

4.Літеру –Е треба писати у всіх словах рядка
А пр…білений, пр…чудовий, пр…довгий
Б, пр…багато, пр…старий, пр…кінцевий
В пр…стол, пр…великий, пр…непорочний
Г пр…дорожній, пр…велебний, пр…тихий
Ґ пр…крашений, пр…поганий, пр…важкий

5.Установіть відповідність між значенням префікса та прикладом слова
Значення префікса Приклад слова
1 близькість А пр…в'ялити
2 неповна дія Б пр…старий
3 збільшена якість В пр…м'єрний
4 приєднання Г пр…карпатський
Ґ пр…в'язати

6. Знайдіть рядок, у якому в усіх словах пропущено м'який знак.
А стіл...чик, кубан...ський, шіст...сот
Б вісім...сот, слиз...кий, незабут...ній
В десятиріч..., т...мяний, казан...ський
Г нян...чити, кін...ський, камін...ці
Ґ жен...шень, вселен...ський, цвірін...чати

7.До першої відміни належать усі іменники рядка
А кенгуреня, душа, дорога, ріка
Б вулиця, кузня, староста, хлоп’я
В воєвода, сестра, вчителька, верба
Г ясла, кума, площа, межа
Ґ жага, Лука, чебуречна, мило

8.Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка
А гучний, білий, суворий
Б білявий, бідний, сумний
В молодий,затемний, глибокий
Г білосніжний, гидкий, товстий
Ґ живий, рідний, дужий

9.Разом треба писати всі займенники рядка
А де/якого, аби/що, ні/котрий, ні/чий
Б де/ким, хтозна/що, ні/для/кого, ні/який
В будь/який, ні/від/чого, ні/чий, казна/хто
Г будь/хто, де/що, аби/що, казна/що
Ґ де/кому, аби/який, ні/чого, що/небудь

10.Правильною є відмінкова форма числівника
А трьохстах шестидесятьох двох
Б трьомастома шістдесятьома двома
В трьомстам шістдесяти двом
Г трьохсот шестидесяти двох
Ґ трьохста шістдесяти двох

11.Дієприкметниковий зворот входить до складу речення
А Уже на луках скошено траву, і літо буйне вийшло з берегів.
Б Через вікно зазирнув ясний місяць, присипаний срібним чаром.
В Заспівали тяжкі краплини, спадаючи з листя і квіту на землю.
Г За один рідний звук ладен буваєш заплатити роком життя.
Ґ Під дубом зелененьким кінь змордований стоїть.

12.Правильно утворено форми ступенів порівняння прислівників
А зручно-більш зручно-найбільш зручніше
Б доволі-більш доволі-найбільш доволі
В довго-більш довго-більш найдовше
Г радісно-більш радісно-найбільш радісно
Ґ гаряче-більш гарячіше- найбільш гарячіше

Ось і закінчилися новорічні канікули. Дуже багато цікавого відбулося в цей період. Для початку розповім про те, як я зустрів Новий Рік.30 грудня ми з татом пішли за ялинкою. Дуже довго вибирали, і нарешті, вибрали пухнасту сосну невеликого росту. Коли прийшли додому, тато відразу поставив її на столик в кутку зали. Я взявся прикрашати ялинку гірляндою, яка яскраво світиться, красивими ялинковими іграшками і білим струмливим дощиком. До того моменту, коли я закінчив наряджати ялинку і прикрасив зал зі своєю кімнатою, мама прийшла з роботи. Я взявся допомагати їй готувати різні страви до новорічного столу.Сам Новий Рік я святкував у домашньому колі: з мамою, татом і сестричкою. Ми слухали новорічне привітання президента, годинник пробив 12 і я загадав бажання, яке має збутися цього року. Дід Мороз приніс мені під ялинку футбольний м'яч, книгу з повістю Артура Конан Дойля «Собака Баскервілей», красиві зошити і багато солодощів. Загалом, все те, що я хотів. А наступного дня ми пішли в гості до бабусі з дідусем – привітали їх з Новим Роком, а потім поїхали на виставу біля ялинки на центральній площі міста. Там влаштовували конкурси Дід Мороз зі Снігуронькою, ми з ними водили хороводи, співали пісні. Я розповів вірш Дідові Морозу і він мені подарував фотоальбом.В інші дні я гуляв у дворі зі своїми друзями. Ми ліпили сніговика, грали в сніжки і каталися з гірки на санчатах. Також я ходив з батьками на каток. Хоч я не дуже гарно вмію кататися і був там вперше, мені дуже сподобалося і я із задоволенням піду ще раз, коли мама з татом дозволять.

Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.

І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.

Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.

Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.

Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.

Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…

Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.

А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.

Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.