1. Із поданих форм дієслова випишіть дієприслівники, визначте вид кожного. Розмовляючи, підбадьорений, одягнуто, схиляючись, натомлено, збираючись, бажаючи, відірвати, відірваний, відірвавшись, молодіти, молодіючий, молодіючи, умивати, умито, умивши, умившись, розказати, розказано, розказуючи

2. Переписати текст.Дієслова, що у дужках, переробити на дієприслівники, правильно розставивши розділові знаки.
Їдальня на деревіДіти сп..нилися, (затихли і здал..ку ..рігали), як першим прил..тів у свою їдальню горобець-молодець. Він ,(сів на дошку і сторо..ко оз..рається на всі боки) , почав шви..ко дз..обати насіння.
Ось уже й другий сів на гілку, теж оз..раєт..ся, ніби( ч..кає своєї черги.) А тут невідомо звідки взялася синиця. Вона пер..стрибнула з гілки на гілку, потім з розгону підл..тіла до їдальні, (вхопила якесь насін..я ), і знову на гілку.
3. Повторивши правило у підручнику про правопис НЕ з дієприслівниками , запишіть у зошит, знімаючи скісну риску. З трьома дієприслівниками складіть речення. Не/волячи, не/зчувшись, не/задкуючи, не/навидячи, не/наважуючись, не/стямившись, не/здужаючи (хворіючи), не/продумавши, не/славлячи (ганьблячи), не/хтуючи, не/зупиняючись, не/до оцінюючи

Показать ответ

Ответ:

Qwerty1246

25.06.2020 10:06

безперечно, у кожного з нас є улюблений куточок україни. в одного це величний, пишний київ або красуня полтава, в іншого — тихе взимку і гомінко влітку приморське селище або ж мальовничий закарпатський хутір. а у мене цей куточок — демківці (є таке село у житомирській області), хоча живу я у великому місті. щороку я проводжу у демківцях майже все літо. там я пізнаю справжнє життя: не книжкове, вигадане, а таке, яким воно є — звичайне, реальне, без прикрас. не обминають мене і клопоти, пов’язані з життям у сільській місцевості: рано , ходжу по воду до криниці, бабусі по господарству тощо.

саме там я побачила «народження» хліба: від зерна до паляниці. у моєї бабусі дуже великий город. одну третину його займає городина, другу третину — трава на сіно (до речі, сіножать — тричі за літо). а третя частина — пшениця.на початку серпня розпочинаються жнива. усі родичі збираються і разом жнуть (серпами! ) пшеницю по черзі у кожного. колоски в’яжуть у снопи, скирдують, потім молотять і везуть на млин. з отриманого борошна бабуся протягом року пектиме запашні паляниці, смачні струделі, пиріжки та пампушки. маю зізнатись — нелегка хліборобська праця. (після усього побаченого до хліба ставишся зовсім інакше). адже все відбувається так, як описано у творах українських класиків xix століття. нічого не змінилось! і це сьогодні, у добу високих комп’ютерних технологій!

у демківцях я почуваюсь дуже комфортно, адже демківчан зовсім не цікавить, у що ти одягнутий, яку школу (елітну чи звичайну) відвідуєш. для цих простих людей передусім важливо, щоб ти був людиною та вмів працювати.

до речі, у демківцях ще є хати, вкриті соломою, на стріхах яких живуть лелеки. ще існує звичай не замикати будинок, коли йдеш із дому: просто до дверей притуляють коромисло — на знак того, що вдома нікого нема. і, повірте, ніхто не зайде і нічого не візьме.

це інше життя, інший вимір. можна було б ще довго «освідчуватись» у коханні демківцям, але чи є сенс? я скажу просто: для мене це найулюбленіший куточок україни.

0,0(0 оценок)

Ответ: