1. Визначте вид складнопідрядного речення з двома й більше підрядними за характером взаємозв’язку головного та підрядного речень
(складнопідрядне речення з послідовною підрядністю, складнопідрядне
речення з однорідною підрядністю, складнопідрядне речення з неоднорідною
підрядністю), смеха речення повинна бути!
1)Утомившись, вони забиралися на біле каміння й лячно зазирали звіди в прірву, із якої стрімко підіймався в небо чорний привид гори й дихав синню, що не хотіла тануть на сонці.
2)Якби артилерійський технік був говіркіший, він розповів би, якою дорогою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку.
3)Марина вміла розподіляти обов’язки між членами бригади так, щоб кожен міг виявити якнайбільше творчості, у якій була така велика потреба саме тепер, коли відпрацьовувались нові технології
4)Він розповідав, як треба готувати ґрунт до посіву, як треба сіяти, як доглядати за посівом.
5)Якби Настя не була такою втомленою, вона помітила б, що розмову з нею ведуть насторожено, обережно.
2. Визначте вид складнопідрядного речення: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу й ступеня дії, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Запишіть схеми речень.
1. Він бачив, із якою увагою прислухаються люди до його слів.
2. Серце тягнулося до землі, де пройшло дитинство.
3. Була вже пізня ніч, коли ми повернулися.
4. Жити треба так, щоб совість була спокійна.
5. Дівчина говорила так гарно, наче пташка щебетала.
6. Довелося зробити об’їзд, бо міст через річку був пошкоджений.
7. Я прийшов, аби до тобі.
8. На морі починався шторм, так що прогулянку на човнах довелося відкласти.
9. Добре керує Петро справами, дарма що молодий.
10. Марійка весь час жартувала, від чого й іншим поступово стало веселіше.
11. Якщо прийдеш, буду радий.
АГОЛОС - ДУША МОВИ*
Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грінченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чисте тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непрямих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОм тощо. І на це є доказ. Словник Желехівського: “оставайтеся в гараздІ”. РУКОПИСНИЙ чи РУКОПИСНИЙ, ПРАВОПИСНИЙ чи ПРАВОПИСНИЙ? У “Букварі южноруському”, укладеному Т. Шевченком, рукою Шевченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лишається той самий звук, хоч тепер цей наголос - дактилічний: Ямпіль - Ямпільський, колОдязь - колОдязний, дурИсвіт - дурИсвітський, коштОрис - коштОрисний, ненАвисть - ненАвисний, літОпис - літОписний (А. Кримський), отже рукОпис - рукописний, правОпис - правОписний. Так ці слова наголошувано, поки до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукОписний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки сучасні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим робити. ТІСНЯВА чи ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА чи ТРІСКОТНЯВА? Українським словесним формам великою мірою властивий дактилічний наголос - на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, серЕедина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтнява, пИскнява, (Грінченко) гуркОтнява. Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – говорити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореться академіками. А що виростає? ОПІКУВАТИСЯ чи ОПІКУВАТИСЯ? Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати. Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІкування, наголошені на І. Якби наголос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.
1. За піснею своєю ви водили нас, куди самі хотіли. - обставинне
4. І зацвітають червоні маки на тих столочених полях, де люди, вбиті в
час атаки, довіку житимуть в піснях. - обставинне
5. На місце, де стояла тінь, іскрило сонце, широкою плямою. - обставинне
6. Соловей співає, поки дітей не виведе. - обставинне
7. Все можуть зробити людські руки, коли захочуть. - з’ясувальне
8. Якщо взявсь іти, кінця ти доходжай. - обставинне
9. Коли починаєш, думай про кінець. - обставинне
12. Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло. - обставинне
13. Тим трава зелена, що вона близько. - обставинне
14. Проміння сію з житом пополам, аби життя було, як буйні трави. - з’ясувальне
15. На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара. - обставинне
20. Погода стояла тепла і сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли. - обставинне
21. Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не було чого боятись. - обставинне
24. Тому що дощова завіса була дуже щільна, світло з будинків ледве
вгадувалось крізь неї. - обставинне
25. Дивний звук пролунав так несподівано, що я мимоволі здригнувся. - обставинне
29. Щоб оцінити чиюсь якість, треба мати якусь її дрібку в собі. - обставинне
30. Істина — це те, що витримує перевірку досвідом. - означальне
31. Ударив грім, так що шибки забряжчали. - обставинне