1. Укажіть речення, у якому відокремлена обставина виражена дієприслівниковим зворотом.
А А пісня, наростаючи, пливла над берегом(О. Гончар).
Б Жінка йде поволі й трохи зігнувшись(О. Довженко).
В І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам (Г. Горик).
Г Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись (І.Нечуй-Левицький).
2. Укажіть речення, у якому відокремлена обставина виражена іменником з прийменником.
А Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника…(О. Гончар).
Б Незважаючи на вітрець, робилося душно (Г. Тютюнник).
В Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять(М. Стельмах).
Г У лісі, опріч мене, є ще хтось(Є. Гуцало).
3.Одиничний дієприслівник не треба відокремлювати комами в реченні.
А Біля багаття обнявшись сиділи друзі.
Б Гай лежав розпластавшись.В Не змокнувши риби не впіймаєш.
Г Іван не чуючи нікого розповідав про побачене.
4. Обставину не треба відокремлювати комами в реченні.А Так вони радіючи життю йшли додому. Б Щоб досягнути успіху треба працювати не покладаючи рук.В Важко кидати землю не залишивши на ній доброго сліду.Г Лист кленовий сяйнувши багряно-синіми прожилками упав на землю.
5. Правильно розставлені розділові знаки в реченні.А А як співали ми рідні, наче браття, натруджені за день, зібравшись при вогні!Б А як співали ми, рідні наче браття, натруджені за день, зібравшись при вогні!В А як співали ми, рідні, наче браття, натруджені за день, зібравшись при вогні!Г А як співали ми, рідні наче браття, натруджені за день зібравшись при вогні!
6. Потребує редагування речення.А Мандруючи країною, друзі вивчали традиції народу.Б Добре знаючи рідне місто, я не перестаю ним захоплюватися.В Пишучи твір, завжди обмірковуй хід своїх думок.Г Згадуючи море, у моїй уяві постають літні вечори.
7. Потребує редагування речення.А Враховуючи досвід, кожен із нас більше не помилятиметься.Б Книжка, переносячи його у минулі епохи, справила сильне враження.В Гостро відчуваючи чужий біль, людина здатна на милосердя.Г Його охопила радість, милуючись мальовничими краєвидами.
8. Виділений відокремлений член є обставиною в реченні.A Він лежав лицем неба і дивився на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне поле пшениці (І. Нечуй-Левицький).Б Славутич - ріка тече з давнини нашої(Б. Олійник).B Там, під кучерявою вербою, і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковім вінку (М. Вовчок).Г Ти живеш у Києві – прекрасному й чарівному місті(Ю. Смолич).
9. Пунктуаційну помилку допущено у реченні.A Сім’я Миколи Джері працювала на пана, не розгинаючи спини.Б Підійшовши до будинку, він побачив світло у вікні.B Затамувавши подих, учні слухали розповідь сивого ветерана про війну.Г Вертаючись з роботи, Марія Петрівна зайшла до магазину і купила свіже печиво до чаю.
У завданнях 10-12 до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
10. Установіть відповідність
Відокремлений другорядний член
Речення
1 відокремлене означення
А Крім того, процес вимирання цих ящерів тривав не менше мільйона років.
2 відокремлена прикладка
Б Дорога, майнувши сірим хвостом, безшумно сховалася в зелені хлібів.
3 відокремлена обставина
В Іду я, засмучений хлопчик, до старого коваля.
Г Сповнений любові, я іду по вулиці вузькій(В. Сосюра).
11. Установіть відповідність між словосполученнями обох стовпчиків, утворивши фразеологізм із відокремленим членом речення.
1 Знайшовши – не скач…
А. …не лізь у воду.
2 Сидячи на печі…
Б. …згубивши – не плач.
3 Не спитавши броду…
В. …не їстимеш калачі.
Г. …доки не перескочиш.
12. Установіть відповідність
Вид відокремленої обставини
Речення
1 дієприслівниковий зворот
А В останніх числах червня, перед самими жнивами, стало на годині.
2 одиничний дієприслівник, що означає додаткову дію
Б Дід Захарко довго сидить, дивлячись в одну точку.
3 фразеологізм
В Вона не звикла сидіти склавши руки.
Г Засинаючи, ще почув, як увійшла мати…
Є у Харкові святі для кожного мешканця місця, які внесені у всі екскурсійні маршрути міста. Тут призначають побачення, сюди харків’яни неодмінно ведуть гостей, що приїхали до них здалеку. Тут можна побачити й іноземні делегації. Такі місця – дзвіниця Успенського собору, Покровський монастир, пам’ятник Т. Г. Шевченку. Пам’ятник великому Кобзареві посідає особливе місце у списку відомих місць столиці Слобожанщини. Відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним із найзначніших досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів. Пам’ятник Тарасу Шевченку – своєрідна візитна картка Харкова. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до Харкова. Пам’ятник височіє між головною магістраллю міста – Сумською вулицею – і центральним майданом, який із здобуттям Україною незалежності дістав назву майдан Свободи.
Дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метра, висота статуї поета 5,5 метра), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів сприяли тому, що пам’ятник одразу органічно вписався в ансамбль міста. Пам’ятник стоїть у мальовничому місці – у саду імені Т. Г. Шевченка. Одна з алей саду веде до Національного університету імені В. Каразіна; по іншій алеї від пам’ятника можна потрапиш до ще однієї споруди, вартої уваги, – кіноконцертної зали «Україна». Цю зали кільцем обступили старі і молоді дерева саду Шевченка. Тут до саду примикав один із найстаріших в Україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років.д Проте серцем цього дивовижного куточка Харкова є пам’ятник Кобзарю. | Бронзова статуя Шевченка піднята на тригранний пілон. Довкола нього на виступі, що поступово зростає, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюй ють собою всю історію України. Уся ця складна композиція виростає з круглого східчастого підмурка.
Шевченко стоїть, ледве схиливши у задумі непокриту голову. Скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок – він увесь порив, увесь рух. На плечі накинуте пальто, права рука стиснута у кулак. У зовнішності поета, у його суворому обличчі, у зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, що присвятила своє життя і талант Україні, своєму народові, – людини, яка залишила потомкам велику творчу спадщину. На творчості Шевченка зросло чимало поколінь сучасних художників слова.
Кожну епоху розвитку людства визначає моральної свідомості, який виступає домінуючим даного часу, певного народу, конкретних соціально – економічних умов. В усі часи людство надзвичайно обережно, делікатно ставилося становлення духовності особистості, адже міцному ґрунті духовності, моральності, культури зростає особистість відповідальна думку, , вчинок.
формування духовних цінностей студентської молоді є досить актуальною в . Сьогодні виступає активною силою політичних змін і залежно від того, які цінності вона у ці зміни, яку культуру впроваджує, багато в чому залежати майбутнє суспільства, його , напрям трансформації. Суспільство зацікавлене в тому, щоб ці цінності і були демократичними. Їх формування – завдання актуальне і таке, що потребує нагальної уваги.
Поняття "духовність", "духовний" сьогодні вживають кожному кроці. Гуманітарні науки, виховна діяльність спрямовані формування "духовного розвитку особистості", публіцистика закликає формування "духовних основ" життя і суспільства, зростання національної самосвідомості, взаємозв’язок освіти і церкви прискорив процес відродження духовності в її релігійно – конфесійному розумінні.
Розбудова української державності, проведення реформ, побудова громадянського суспільства неможливі без розвитку української духовності. Протягом років незалежності нашої країни основним завданням державного управління був розвиток економіки, тому вирішення проблем у духовній сфері суспільства відбувалося залишковим принципом. Відсутність чіткої програми духовного відродження українського суспільства гальмувало втілення будь-яких реформ у всіх сферах суспільного життя. Пріоритетною сферою у духовності і культурному розвитку суспільства була і залишається освіта. Тому головне завдання сучасної освіти – це розвиток духовної культури особистості, що в підсумку стає основою формування і становлення особистості.
духовності й духовної культури молодої людини завжди хвилювала й хвилює кожного педагога, вихователя, куратора, адже формування її духовної культури – це ще й формування її свідомості, світогляду, включення в економічне, політичне, культурне життя народу, уклад життя сім’ї, нації.
Оволодіння студентською молоддю духовною культурою підносить свідомість особистості вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів шляху його розвитку.
Духовно – моральне виховання молоді – це водночас велика відповідальність і джерело зміцнення нації. Духовно – моральний потенціал складають загальнолюдські та християнські цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Звичайно, людина не може жити тільки рахунок духовних цінностей. Але сучасна взагалі не бачить сенсу в духовності. Це певною мірою пов’язано із вихованням, а також середовищем, в якому людина реалізовується, суспільством, в якому вона живе. У теперішній , коли є можливості духовного зростання, сучасні молоді люди не потребують цього.
Потреба у спілкуванні, активному відпочинку зникає, адже зміну приходять віртуальні Інтернет-мережі, які пропонують молоді спілкування не виходячи із дому. Тому сьогодні необхідні більш дієві засоби залучення молоді джерел духовного, вічного, нетривіального, а також пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови.
І питання це надзвичайно важливе, оскільки духовність – це творча спрямованість, наснага, енергія людини, її здатність самоусвідомлення себе як особистості. У практиці виховання пропонуються нині різні технології формування духовності молоді. Це і духовна реабілітація особистості через засоби масової інформації, через проникнення у світ мистецтва, через живе спілкування, позанавчальна виховна робота.