1. Коли настав час писати конкурсну роботу в Академії мистецтв, Кричевський звер- нувся до весільного обряду. 2. Його «Наречена» розповідає саме про кульмінаційний
момент цього свята — прибирання подругами молодої до вінця. 3. Усе оповив золотавий
серпанок вечірньої пори. 4. Він надає простому за змістом мотиву особливої значущос-
ті (Ю. Белічко). 5. Два кольори домінують на картині Олександра Мурашка «Дівчина
в червоному капелюсі». 6. Червоний відразу впадає в око, а чорний контрастує з лицем
Дівчини й головним убором. 7. Вражати — завдання будь-якого художника
Подчеркнуть підмети і сказати якою частиною мови вони виражені
"Бо ти на землі людина" (Твір-роздум)
Чому саме я обрав цю тему? Все просто; на Землі поживає багато людей, але не всі доглядають за нею так, як вона за нами.
Мені здається, що людина — не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до Тільки такою може бути справжня людина.
Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.
Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.
Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.
Головна площа Подолу, древня як сам Київ, адже саме тут під час прокладання траси метрополітену, знайдено залишки дерев’яних житлових будинків 10ст. Ця площа мала різні назви, після того як тут збудували магістраль її перейменували на Рекли Магістральну. Пізніше площу перейменували на контрактову, бо саме тут відбувались контрактні ярмарки. Їх проведення було надзвичайно важливим для економічного життя Києва, адже на контракти для укладання угод по купівлі чи продаж сільськогосподарської продукції промислових чи ремісничих виробів з’їжалися купці з багатьох Європейських країн. Тут оформляли позички продавали чи заставляли майно. Перші ярмарки відбувалися в приміщені магістрату, пізніше для них було споруджено спеціальний контрактовий будинок. Цікавою особливістю контрактової площі був фонтан, він був центральною частиною першого у Києві водогону. Воду з фонтана використовували всі хто жив в межах чи малої площі. 1748 року Київський архітектор Іван Григорович Барський на місці давнього збудував тут кам’яний, круглий павільйон перекритий куполом у стилі українського Бароко. Спочатку у павільйоні було встановлено статую Ангела що тримав посуд з якого виливалася вода, фонтан мав назву Феліціан. У 80-ті роки 18ст на фасадах павільйону було прилаштовано сонячні годинники. На початку 19ст фігура ангела була замінена на скульптурну групу Самсон що розриває пащу левові. Персонаж старого завіту зображений кремезним кривоногим велетнем, мордована ним тварина нагадує більш безпорадного собаку, ніж царя звірів. Дехто з краєзнавців стверджує що київську скульптуру встановлено в насмішку над офіціозним Петерговським Самсоном, статуя якого оздоблює каскад фонтанів заміського царського палацу. Біля київського Самсона вилася жвава торгівля штучними квітами, натільними хрестиками, дешевими сережками. Повілля стверджувало: Той хто тричі нап’ється з фонтану назавжди оселиться в Києві. Вода з фонтану була на диво смачною і чистою, тож не дивина, що багато хто з прочан у глеку ніс її до дому, щоб пригостити рідню. У 20-тих роках статую було знято, фонтан зруйновано, у перевізному вигляді його відновлено у 1981-го року.