Завдання для 1 туру ( за твором І. Я. Франка «Захар Беркут»)
1. Основний рід діяльності тухольців.
2. І. Франко у творі називав Максима дитям…
3. Назва великого кам’яного стовпа.
4. Вік Захара Беркута.
5. Сила природи, до якої найчастіше звертався З. Беркут.
5. «пам’яті Шевченка» М.В.Лисенко
6. «Стародавна історія східних народів»
7. У юнацькі роки Леся оволоділа німецькою, французькою, грецькою і латинською мовами. Пізніше вона вивчила англійську, італійську, польську, болгарську та іспанську мови.
8. Ольга Петрівна Косач – українська письменниця, відома під псевдонімом Олени Пчілки
9. «Дим»
10. Леся Українка написала біля двадцяти драматичних творів, серед них: “Осіння казка”, “В катакомбах”, “Адвокат Мартіян”, “У пущі”, “На полі крові”, “Лісова пісня”, “Оргія”, “Кам’яний господар»
11. «Contra spem spero»
12. «Давня казка”, “Осіння казка”, “Казка про Велета”
13. Мавка на початку першої дії
14. “Така її доля”, “Метелик”, “Школа”, “Жаль”, “Біда навчить”, “Приязнь”
15. Мавка - Лісовику
16. Дядько Лев
17. Дядьку Леву , “Лісова пісня”
18. І. Я. Франко
19. Весною 1889 року в с. Косівщина Сумського району
21. Мавка, Лукаш, Дядько Лев, Мати Лукашева, Килина, Діти Килинові, Хлопчик, Перелесник, Той, що в скалі сидить, Той, що греблі рве, Водяник, Ґудз, Русалка Польова, Русалка, Потерчата, Куць, Злидні, Доля, Пропасниця, Лісовик, Садовник, Марище
23. Русалці ,“Лісова пісня”
Ads by optAd360
Якби я став на його місце з самого початку твору, то, мабуть, спробував би урівноважити ситуацію одразу. Все ж краще було б не доводити до конфліктних ситуацій. Я допоміг би Мавці пристосуватись до свого ритму життя, дав зрозуміти матері, що я кохаю Мавку і не збираюсь так відступатись. Вона здібна дівчина і може навчитись усього. Найголовніше те, що вона бажає навчитись усього цього повсякденного клопоту. Вона чемна і не свариться, не ображає нікого. А веселішу дівчину ще спробуй знайти. Моральні закони того часу були трохи іншими, та все ж хатка була в лісі, і ніхто не бачив, що у них відбувається. Через деякий час було б весілля, та не з Килиною, а з Мавкою. Я думаю, що далі все пішло б по-іншому: ми зажили б щасливо, разом. Дуба столітнього не зрізали б і при мені, і при дітях і онуках моїх, і далі через покоління зберігали б дуб сього, як символ родинного щастя нашого та поєднання природи і людини, реального і міфічного.