яку роль у долі відіграв його друг зульфат

У творі є два провідних образа: маленька дівчинка та стройник

Дівчина була тонкою натурою (слухала спів дзвонів і плакала, часто гала за природою та насолоджувалась) і дуже сміливою (не боялася бурі, коня (що зірвався з прив’язі ), сором'язлива (при зустрічі зі стройником)

Коли виросла "стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною", була не постійна, так і не змогла знайти себе (було багато чоловіків, займалася то малярством, то писаниною), була  розчарована в собі, бо так і не вчила ніколи музики ("чую музику — готова вмирати")

Стройник фортеп'ян-митець, був гарної вроди (його опис),  лагідним, добрим (занепокоївся дівчинкою), уважний.

Мокій : "юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима.", "він кругом український", "він у дядька Тараса вдався".
Мина : "Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті - Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гУ л яти - Мазайло! За репетитора не брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло! Од кохання відмовлялися - Мазайло!"
Дядько Тарас : "Там такий, що в нього кури по-українському говорять."
Тьотя Мотя : вважає себе "руською", а укаїнську мову "австріяцькою вигадкою". "Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной".
Лина Мазайло : "Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова,"
Уля : "У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст."