Як німці і їх поплічники - поліцаї - ставилися до населення України? Як по-вашому , друзі Климко й Зульфат допомагали Наталі Миколаївні лише тому , що вона була їхньою вчителькою? Чи вони вчинили б так само стосовано будь-якої людини , що потребує до ?

Родинне дерево Софійки (сім’я Ягоди), Вадима (сім’я Кулаківських),  невідомого хлопчика та Іри Білої (родина  Міщенків – Білих).Якщо учням важко встановити родинні зв’язки, вчитель може запропонувати їм до перелік імен чи прізвищ представників родини, як-от: Софійка, Ростик, Тетяна, Славко, Ліна, Іван, Ніна, Горпина, Павло, Клава, Корній – Ягоди (Вишні). Іра, Валентин, Вусань, Мішель, Данило – Міщенки (Білі) . Вадим, Толик, Іван, Катерина, і Васюня, Олена, Єлизавета Львівна, Яків, Франя, Фрол, Гордій – Кулаківські.

В оповіданні «Лось» письменник розповідає історію про те, як лось, намагаючись напитись з ополонки, потрапив у воду й почав тонути. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. Зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на до Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з'ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько Шпичак. Коли дядько зрозумів, що брати не в захопленні від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Він пробував їм і погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м'ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. Автор завершує оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля». Але лось так і не ворухнувся. Є. Гуцало спеціально не розповідає про те, що буде далі, пропонуючи замислитись над цим читачу. Хоча, що буде далі, здогадатись неважко: хлопці, незважаючи на те, що вбивця — їхній рідний дядько, мабуть, все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців, Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину. У невеличкому творі Є. Гуцало зумів поставити ряд дуже важливих проблем: те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги. Навпаки, люди мають усвідомити, що їх завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.