На мою думку,Чіпка -це дуже неоднозначний персонаж в творі.Скільки років проходить з моменту публікації твору «Хіба ревуть воли ,як ясла повні» стільки ж людей сперечаються хто ж Чіпка.Перші схиляються до версії розбійника,і мають на це право,так як він холоднокровно вбивав людей,але інші схильні до того ,що ці все негативні дії зі сторони Чіпки-це наслідок того,що зробило з ним життя.Як ми знаємо він був борцем проти соціальної неправди ,був нескорений ,але на превеликий жаль не зміг протистояти системі.Можна ще довго роздумувати над цією темою ,люди також вважають Чіпку бунтарем і в цьому є доля правди,можливо я не права/ий,але я маю право на особисту думку,я вважаю,що не дивлячись на події які з ним сталися-він все ж вбивця.Вбивству немає виправдання ,щоб ми не казали ,але цей злочин нікуди не втікне,він тільки заплямував честь цією людини. если есть ошибки прощения писала на скорую руку:)
«Цю щасливу нагоду хотів він використати на те, щоб відшукати і визволити сестру. Він склав собі цілий план, як це зробити. Знав добре, що Мустафа-ага, певно, живий у полковника і що його знайдуть, як лише покаже їм дорогу. За це відкриття можна надіятися великої винагороди, а навіть свободи, а тоді вернеться разом із сестрою на Україну. Він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому Бог сестру відшукати».
«Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі»
«Готувався до втечі повільно і розумно. Він став обкрадати конюхів. В одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. Усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. При цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював».
если есть ошибки прощения писала на скорую руку:)
«Цю щасливу нагоду хотів він використати на те, щоб відшукати і визволити сестру. Він склав собі цілий план, як це зробити. Знав добре, що Мустафа-ага, певно, живий у полковника і що його знайдуть, як лише покаже їм дорогу. За це відкриття можна надіятися великої винагороди, а навіть свободи, а тоді вернеться разом із сестрою на Україну. Він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому Бог сестру відшукати».
«Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі»
«Готувався до втечі повільно і розумно. Він став обкрадати конюхів. В одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. Усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. При цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював».