Творчість Костянтина Олександровича Трутовського завжди була пов'язана з Україною. Більшість його картин написані саме на українські сюжети: «Весільний викуп», «Побачення», «У місячну ніч» та інші. Це й не дивно з огляду на те, що дитинство майбутнього художника минуло на Харківщині. Початкову освіту він здобув в одному з приватних харківських пансіонів. Навчаючись вільним слухачем у Академії мистецтв, художник познайомився з Д. Григоровичем, Ф. Достоєвським. Незабутнє враження справили на нього твори М. В. Гоголя та Т. Г. Шевченка. Може, тому у його картинах так багато гоголівського і шевченківського. У 1850 році художник їде на Україну, і тут з'являються його найбільш відомі картини «Бандурист», «На церкву», «Лірник у селянській хаті». Так поступово розкривається душа України, її народу. Не дивно, що після численних побутових сюжетів із життя українського селянства художник приходить до думки зобразити Т. Г. Шевченка. Адже в образі великого поета втілена душа багатостраждального великого народу з древньою історією. Саме так сприймаємо ми картину «Т. Г. Шевченко з кобзою над Дніпром», написану у 1875 році.
На першому плані Т. Г. Шевченко, що сидить на старій колоді, задумливо похиливши голову на кобзу. Які думки заполонили його, може визріває новий задум поеми чи легкого летючого вірша — картини рідної природи?
Сидить він на високій кручі, з якої відкривається широка панорама Дніпра з його пологими берегами, полів і садів його рідної України. Кожна травинка біля ніг великого поета промовляє до глядача знайомими пахощами рідної землі. Кольорова гама витримана у спокійних тонах зеленого, жовтого, рудуватого кольорів. Художник зобразив Т. Шевченка у звичайній селянській сорочці і штанях, на голові у поета шапка, яку носили чоловіки на Україні здавна. Він проста людина. Він один із тих простих людей, яких знав і любив, для яких працював і страждав усе життя. І разом із тим це людина могутнього інтелекту, якій доступне розуміння життя. Усе це написано на його обличчі, не стільки засмученому, скільки задумливому. Його постать вражає природністю, величним спокоєм і гідністю. Але вже другий погляд на картину дарує відчуття безмежного простору, поданого на другому плані. Там вдалині видніється церква, а село, мабуть, потонуло у густих садах, що зеленню вкривають велику частину Дніпрового берега. А там, наче у туманному мареві пастельних тонів ховаються нові безмежні далі. Картина вражає величчю і спокоєм. Вона спонукає зрозуміти, яке багатство дісталося нам — наша велика земля, цей дивний безмежний світ і на ньому наша Україна, її культура та історія, уособленням якої є великий поет і мислитель землі нашої — Тарас Григорович Шевченко.
Епітет - Художнє означення, за до якого автор підкреслює певну властивість чи рису зображуваного об’єкта.
Порівняння - В основі — підметна або смислова подібність, схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим.
Метафора - Вживання слів і словосполучень в непрямому значенні на основі подібності, аналогії, що міститься в їх семантиці, скрите порівняння, може бути розгорнуте в порівняння.
Метонімія - Вказівка на окреме явище, за яким передбачаються інші, заміна назви одного предмета назвою іншого на основі тісного зв’язку між ними.
Алегорія - Перенесення значень одного кола явищ на інше, наприклад відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів, явищ природи, іносказання.
Символ - Заміна абстрактного або узагальнюючого поняття конкретним образом.
Оксиморон - Сполучення слів, що виражають протилежні або суперечливі поняття, і як результат, виникає нове смислове значення .
Іронія - Прихована насмішка.
Гіпербола -ПеребільшенняПеребільшення.
Літота - Надмірне неприховане применшення.
Риторичні фігури - Особливі синтаксичні конструкції з виразною авторською інтонацією, з яскравим емоційним забарвленням, посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді.
Рефрени - Неодноразове повторення тих самих слів і висловів для підкреслення важливості.Тавтологія – повторення одного й того ж чи близького за змістом або звучанням слова.
Анафора – повторення слова чи словосполучення на початку речення або віршованого рядка, єдино початок.
Епіфора – повторення слова чи словосполучення в кінці рядка або речення.
Інверсія - Зворот поетичної мови з незвичайним порядком слів.
Антитеза - Протиставлення протилежних понять, явищ, предметів, людських характерів .
Паралелізм - Паралельне зображення чимось подібних предметів.
На першому плані Т. Г. Шевченко, що сидить на старій колоді, задумливо похиливши голову на кобзу. Які думки заполонили його, може визріває новий задум поеми чи легкого летючого вірша — картини рідної природи?
Сидить він на високій кручі, з якої відкривається широка панорама Дніпра з його пологими берегами, полів і садів його рідної України. Кожна травинка біля ніг великого поета промовляє до глядача знайомими пахощами рідної землі. Кольорова гама витримана у спокійних тонах зеленого, жовтого, рудуватого кольорів. Художник зобразив Т. Шевченка у звичайній селянській сорочці і штанях, на голові у поета шапка, яку носили чоловіки на Україні здавна. Він проста людина. Він один із тих простих людей, яких знав і любив, для яких працював і страждав усе життя. І разом із тим це людина могутнього інтелекту, якій доступне розуміння життя. Усе це написано на його обличчі, не стільки засмученому, скільки задумливому. Його постать вражає природністю, величним спокоєм і гідністю. Але вже другий погляд на картину дарує відчуття безмежного простору, поданого на другому плані. Там вдалині видніється церква, а село, мабуть, потонуло у густих садах, що зеленню вкривають велику частину Дніпрового берега. А там, наче у туманному мареві пастельних тонів ховаються нові безмежні далі. Картина вражає величчю і спокоєм. Вона спонукає зрозуміти, яке багатство дісталося нам — наша велика земля, цей дивний безмежний світ і на ньому наша Україна, її культура та історія, уособленням якої є великий поет і мислитель землі нашої — Тарас Григорович Шевченко.
Епітет - Художнє означення, за до якого автор підкреслює певну властивість чи рису зображуваного об’єкта.
Порівняння - В основі — підметна або смислова подібність, схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим.
Метафора - Вживання слів і словосполучень в непрямому значенні на основі подібності, аналогії, що міститься в їх семантиці, скрите порівняння, може бути розгорнуте в порівняння.
Метонімія - Вказівка на окреме явище, за яким передбачаються інші, заміна назви одного предмета назвою іншого на основі тісного зв’язку між ними.
Алегорія - Перенесення значень одного кола явищ на інше, наприклад відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів, явищ природи, іносказання.
Символ - Заміна абстрактного або узагальнюючого поняття конкретним образом.
Оксиморон - Сполучення слів, що виражають протилежні або суперечливі поняття, і як результат, виникає нове смислове значення .
Іронія - Прихована насмішка.
Гіпербола -ПеребільшенняПеребільшення.
Літота - Надмірне неприховане применшення.
Риторичні фігури - Особливі синтаксичні конструкції з виразною авторською інтонацією, з яскравим емоційним забарвленням, посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді.
Рефрени - Неодноразове повторення тих самих слів і висловів для підкреслення важливості.Тавтологія – повторення одного й того ж чи близького за змістом або звучанням слова.
Анафора – повторення слова чи словосполучення на початку речення або віршованого рядка, єдино початок.
Епіфора – повторення слова чи словосполучення в кінці рядка або речення.
Інверсія - Зворот поетичної мови з незвичайним порядком слів.
Антитеза - Протиставлення протилежних понять, явищ, предметів, людських характерів .
Паралелізм - Паралельне зображення чимось подібних предметів.
Алітерація - Повторення приголосних звуків.