Одна из особенностей России заключается в неравномерном размещении природных ресурсов и населения, а также в наличии диспропорций между размещением природного потенциала и сформировавшегося экономического потенциала. Так, значительная часть минерально-сырьевых ресурсов страны размещена в восточных районах, преимущественно в Сибири, т.е. в труднодоступных районах с экстремальными природными условиями. При этом почти 85% населения России сконцентрированы в европейской части страны. В результате освоение и эксплуатация новых источников природных ресурсов невозможны без привлечения в восточные районы трудовых ресурсов. Поэтому освоение Сибири всегда было связано с массовым переселением. Кроме того, диспропорции в размещении промышленности и населения России, с одной стороны, и природные ресурсов – с другой, усиливают значимость транспортного фактора, ведут к заметному удорожанию производства за счет транспортной составляющей.
Итак, одна из важных особенностей России – это обширность территории. Огромные расстояния служат резкому удорожанию всех средств сообщения и связи, резко повышают удельные энергетические затраты, т.е. расстояние – это тяжелейшее экономическое бремя. Кроме того, говоря об обширной территории России, следует иметь в виду, что Россия не только мировой лидер по площади территории, но и мировой лидер по суровости климата.
Под расселением подразумевается сеть, или система, населенных пунктов на той или иной территории. Это составная часть среды, окружающая человека. Не следует смешивать заселение с расселением, поскольку заселение – процесс исторический, связанный с освоением новых территорий, а расселение – результат этого освоения. Сельское население страны в основном сосредоточено в поселениях с числом от 1000 жителей (≈52%). В 1990-е годы численность населения динамично менялась. Сокращение численности сельского населения привело к уменьшению количества сельских населенных пунктов, а также плотности их размещения. Особенно ярко этот процесс был отмечен в европейской части России (ЦФО, СЗФО и ПФО).
В отличие от городского населения на уровень территориальной организации сельских поселений влияют природно-климатические факторы. Это связано с тем, что развитие сельского хозяйства зависит от почвенных и климатических условий. Именно поэтому, например, в зонах тайги и тундры населенные пункты располагаются вдоль рек и озер. В заключении хотелось бы отметить,что характер расселения населения – его распределение на городское и сельское – определяет степень урбанизированности территорий и распространения городского образа жизни, занятий и является одним из показателей качества населения, измеряя степень продвижения от традиционного аграрного общества к индустриальному и постиндустриальному.
На мой взгляд Россия сейчас пока что не развитая страна,а только развивающаяяся. В дальшейшем будут осваиваться все новые территории и степень расселения будет увеличиваться.
12 Харчова промисловість у менш розвинених країнах повторює тенденції розвитку, характерні для високорозвинених країн. Зростає виробництво напівфабрикатів через збільшення статків населення, яке не бажає витрачати свій час на тривалий процес первинної підготовки їжі. Саме ці виробництва сьогодні є лідерами в її розвитку у світі. Проте це призводить до збіднення різноманіття страв та їхньої стандартизації, що суттєво впливає на якість продуктів харчування. У багатьох країнах світу набув розвитку рух за здоровий б життя, що зумовлює скорочення споживання та виробництва таких традиційних виробництв у харчовій промисловості, як виноробство й цукрова промисловість.
Найбільші регіони сучасної харчової промисловості — Європа та Північна Америка мають складну структуру. При цьому значну частину сировини вони імпортують з усього світу. Водночас низка традиційних видів виробництва харчової промислової, такі як м’ясна промисловість Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції, працюють винятково на місцевій сировині. При цьому вони вивозять за кордон значну частину виробленої продукції, знану в усьому світі завдяки її високій якості та смаковим властивостям. З імпортної сировини у країнах Європи виробляють каву, шоколад та багато інших продуктів харчування.
У США й Канаді, які володіють величезними ресурсами для виробництва сільськогосподарської продукції, харчова промисловість розвивається переважно на місцевій сировині. Водночас вони завозять значну частину продуктів харчування з інших країн світу, наприклад банани.
У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії тощо. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто — не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовано в розвинених країнах світу.
Итак, одна из важных особенностей России – это обширность территории. Огромные расстояния служат резкому удорожанию всех средств сообщения и связи, резко повышают удельные энергетические затраты, т.е. расстояние – это тяжелейшее экономическое бремя. Кроме того, говоря об обширной территории России, следует иметь в виду, что Россия не только мировой лидер по площади территории, но и мировой лидер по суровости климата.
Под расселением подразумевается сеть, или система, населенных пунктов на той или иной территории. Это составная часть среды, окружающая человека. Не следует смешивать заселение с расселением, поскольку заселение – процесс исторический, связанный с освоением новых территорий, а расселение – результат этого освоения. Сельское население страны в основном сосредоточено в поселениях с числом от 1000 жителей (≈52%). В 1990-е годы численность населения динамично менялась. Сокращение численности сельского населения привело к уменьшению количества сельских населенных пунктов, а также плотности их размещения. Особенно ярко этот процесс был отмечен в европейской части России (ЦФО, СЗФО и ПФО).
В отличие от городского населения на уровень территориальной организации сельских поселений влияют природно-климатические факторы. Это связано с тем, что развитие сельского хозяйства зависит от почвенных и климатических условий. Именно поэтому, например, в зонах тайги и тундры населенные пункты располагаются вдоль рек и озер.
В заключении хотелось бы отметить,что характер расселения населения – его распределение на городское и сельское – определяет степень урбанизированности территорий и распространения городского образа жизни, занятий и является одним из показателей качества населения, измеряя степень продвижения от традиционного аграрного общества к индустриальному и постиндустриальному.
На мой взгляд Россия сейчас пока что не развитая страна,а только развивающаяяся. В дальшейшем будут осваиваться все новые территории и степень расселения будет увеличиваться.
1 в
2 б
3 а
4 г
5 г
6 б
7 д в
8 б в
9 б д
10 1-
2-
3-
4 -
11
1-
2-
3-
4-
12 Харчова промисловість у менш розвинених країнах повторює тенденції розвитку, характерні для високорозвинених країн. Зростає виробництво напівфабрикатів через збільшення статків населення, яке не бажає витрачати свій час на тривалий процес первинної підготовки їжі. Саме ці виробництва сьогодні є лідерами в її розвитку у світі. Проте це призводить до збіднення різноманіття страв та їхньої стандартизації, що суттєво впливає на якість продуктів харчування. У багатьох країнах світу набув розвитку рух за здоровий б життя, що зумовлює скорочення споживання та виробництва таких традиційних виробництв у харчовій промисловості, як виноробство й цукрова промисловість.
Найбільші регіони сучасної харчової промисловості — Європа та Північна Америка мають складну структуру. При цьому значну частину сировини вони імпортують з усього світу. Водночас низка традиційних видів виробництва харчової промислової, такі як м’ясна промисловість Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції, працюють винятково на місцевій сировині. При цьому вони вивозять за кордон значну частину виробленої продукції, знану в усьому світі завдяки її високій якості та смаковим властивостям. З імпортної сировини у країнах Європи виробляють каву, шоколад та багато інших продуктів харчування.
У США й Канаді, які володіють величезними ресурсами для виробництва сільськогосподарської продукції, харчова промисловість розвивається переважно на місцевій сировині. Водночас вони завозять значну частину продуктів харчування з інших країн світу, наприклад банани.
У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії тощо. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто — не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовано в розвинених країнах світу.