Уявіть собі, що Степан Радченко став популярним письменником, про нього говорять, його життям цікавляться. і на одному з популярних ток-шоу в самого Степана, людей, які в той чи інший час були близькі Радченку, беруть інтерв*ю.
Інтерв’ю зі Степаном Радченком.
Журналіст. Чого ви прагнете досягти у житті?
Степан.

Журналіст. Чи було вам колись соромно за свої вчинки?
Степан.

Журналіст.Якими людьми ви б хотіли оточити себе в майбутньому?
Степан.

Журналіст. У чому для Вас полягає щастя? Чи вважаєте ви себе щасливою людиною?
Степан.

Журналіст. Хто кого підкорив: місто вас чи ви місто?
Степан.

Інтерв’ю із Зоською
Журналіст.Чи вважаєте ви Степана Радченка талановитим письменником?
Зоська.

Журналіст.Кажуть, у кожного митця має бути муза. Чи вважаєте ви себе натхненницею Степана Радченка?
Зоська.

Журналіст.Які спогади залишив вам по собі цей чоловік?
Зоська.

Журналіст.Якою повинна бути жінка, щоб стати йому за супутницю?
Зоська.

Інтерв’ю з поетом Вигорським
Журналіст.Чи вважаєте ви Степана Радченка талановитим, перспективним письменником?
Вигорський.

Журналіст.Чи близька вам його життєва позиція?
Вигорський.

Журналіст.Чи хотіли б ви спілкуватися з ним, товаришувати й надалі? Чи вважаєте ви себе його другом?
Вигорський.

Журналіст.Яким ви бачите Радченка в майбутньому?

  Твір на тему "Діла добрих оновляться, діла злих загинуть":

  Тарас Грирович Шевченко - справжній мудрець, пророк української літератури. У своїх творах він оспівував незалежність, духовну свободу, щирість. Часто у текстах Кобзар звертався до біблійних мотивів. Тарас Григорович такими словами у творі "Давидові псалми" проголошував віру в Божий закон: "Діла добрих оновляться, діла злих загинуть".

  Творчість Шевченка надзвичайно широка та різнобічна. Проте єднає її щира любов до рідної землі, українського народу, за щастя якого він молився неустанно. Ми, нащадки Кобзаря, повинні прислухатись до його порад: творити добро, передавати надбання у спадок, розвиватися духовно та постійно рости.

Людині понад дане велике чудо – уміння говорити. Наше мовлення – це відбиття наших думок, учинків, поглядів, переконань, нашого духовного миру. Без великого дарунка мовлення людина втратила б більшу частину самого себе. За до слова ми можемо відстоювати власну думку, переконувати, сперечатися. За до слів ми можемо повідати іншим людям свої самі потаєні думки. Безцінність людського мовлення відбита в численних мудрих висловленнях, прислів’ях, приказках різних країн і культур. «Живе слово вчить», – говорить антична мудрість. «Ніщо так не підбадьорює людину, як добре слово», – затверджували древні індійці. «Хто не соромиться сказати, той і зробити не постидится», – говориться в абхазькому прислів’ї. Чимало вчених, мислителів, філософів, письменників звеличували значення слова. «Слово – тінь справи», – утвер-ждалдемокрит. «Слово є образ справи», – підтверджував Солок. «Мовлення – тіні вчинків», – погоджувався з ними Б. Грасиан. «Опануй справою, слова найдуться», – вторив Катон. «Слово є вчинок», – підсумовував Л. Н. Толстой. Але чи завжди людина використає слово в благо – собі й іншим? На жаль, життя переконує нас вобратном. Якщо ми звернемося до древніх книг, прочитаємо виречення древніх мудреців, то побачимо, що в старі часи слову приділялася значна роль у житті людини. Жоден поважаючий себе людина не посмітила б сказати необдумане слово, кинути фразу на вітер. Древні люди завжди ретельно продумували все, що вони говорять, – для того, щоб кожне слово досягло мети й зробило саме той вплив, що у нього закладене. А що ж зараз? Ми граємо словами, як повітряними кульками. Ми вимовляємо цілі мовлення, які насправді – лише порожнє коливання повітря. Ми використаємо слова для того, щоб болючіше скривдити, образити, принизити іншої людини. І дуже рідко, на жаль, ми використаємо мовлення для вираження теперішніх почуттів