Установіть відповідність між тропом та поетичними рядками 1)епітет а) дощ остудить,оживить і заплі 2)порівняння б)пускає бульби на порозі 3)метафора в)гей неба край- як золота мов золото- поколото горить-тремтить ріка, як 4) персоніфікація г)вона- не тільки тума вірша або картини,- в ній є
висоти незміримі й святі д)з ноги на ногу ось переступив, щось наче хтів було мені сказати, та садом знов почапав у іть будь ласка дуже треба
Відповідь: якшщо що то з інтернету
Пояснення:Де відбуваються події, описані в повісті?
в Києві
у Вінниці
у Вишнополі
2. Як звати головну героїню твору?
Сніжана
Софійка
Іра
3. Як називалося село, де жила бабуся Софійки?
Половинчик
Вишнопіль
Покровчик
4. У кого в роду Софійки з'явилися коралі?
тітки Сніжани
мами Софійки
прапрабабусі Клави
5. Кому належать слова "Гроші ведуться, щастя – ні грама!"?
Гордію Кулаківському
Вадиму Кулаківському
Данилу Міщенку
6. Чим схожі між собою були Міщенки?
Були балакуни
Мали подвійну душу
Були відповідальними
7. Про кого сказано: "Уже мало не коло самого будинку мусила ховатись у кущі. Біля рогу стояв худенький хлопчик із прив'ялим букетиком польових квітів. Знудьговано колупав носком святкового босоніжка пилюку й раз по раз діловито поглядав то на руку, де в людей буває годинник і де в нього нічого не було..."
Софійку та Сашка
Вадима та Ірину
Сніжану та Вадима
8. На яке прізвище поміняв своє нащадок Міщенка?
Щербань
Білий
Безгрішний
9. Яке слово вимовляла Софійка, щоб потрапити у минуле?
Шафа
Один, два, три - в минуле поверни!
Коралі
10. Кого з роду Кулаківських ла Софійка і вирішила врятувати?
Франю
Катерину
Олену
11. Як звали Пустельника?
Микола
Іван
Сергій
12. Куди потрапила Софійка під час останньої мандрівки у шафі?
у минуле своєї прапрабабусі
у минуле мами
у майбутнє
А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й подалі прикидатися сіреньким та поківненьким.
До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди - в цім було щось принизливе.
Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинуться скореним, лишившист у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
Взагалі він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягне, крім батога.