Твір М. Коцюбинського "Дорогою ціною" нагадує про віковічні традиції боротьби народу за волю. Остап вирішує втекти від лихого пана за Дунай, залишивши на самоті хворого дідуся. Він готовий полягти, аби здобути для всього українського народу мир і спокій. На шляху до здобуття волі Остапа супроводжує палке кохання до привабливої Соломії. Соломія одразу його покохала. Задля Остапа вона вбралася у штани і відрізала косу. Вона переборола всі труднощі небезпечної подорожі, рятує його від загибелі в плавнях і безстрашно кидається відбивати його від турків, жертвуючи власним життям. Але ціна волі надто висока: половина Остапа лежить на дні Дунаю, а друга чекає на об'єднання з нею. Наприкінці Остап вже старий дідусь, але вільний. Коцюбинський написав шедевральний твір в історії української літератури. Це оспівування героїчної боротьби української народи за волю, уславлення тих, хто ніс у своєму серці невгасиме полум'я ненависті до гнобителів та любові до свободи.
"Земля - це життєдайна сила народу, його матеріальна і духовна основа", - стверджував Г. Успенський. Так, але у 20-ті роки ХХ століття виникає проблема влади землі. Молодший син Івоніки Сава вчинив злочин не тільки в силу зовнішніх обставин, не тільки умови тогочасного світу штовхають його на вбивство. Вільний від землі, чужий її владі, Сава виявляється вільним і від моральних вимог. Проте не влада землі призводить Саву до братовбивства: земля вимагає від нього не крові, а любові, господарського хисту, Сава позбавлений тяги землі, більше того, він ворогує з усією природою. Наймиліше йому, коли стріляв у горобців чи зайців. Ось чим живилася душа Сави. Та й народився він з "темною душею", змалку був лінивим і впертим, лаявся. Навряд чи його можна виправдати. Втративши генетичну пам'ять, він не спроможний протистояти впливу негативних соціальних факторів, які складаються в епоху зародження капіталізму на селі. Навіть лінива, злодійкувата Рахіра стає люблячою матір'ю, порядною господинею, порається на маленьких шматочках землі, отриманої від Івоніки. Яка тонка й прозора грань, ота стабільна вісь, хоча й глибоко прихована. Протягом усього твору розкривається "чорна душа" Сави. Вбивство людини Савою було несподіваною трагедією, яка потягнула за собою і біль і горе. А все - через постійне нищення живого, природи. Це і призвело до деградації Сави як особи.
Але ціна волі надто висока: половина Остапа лежить на дні Дунаю, а друга чекає на об'єднання з нею. Наприкінці Остап вже старий дідусь, але вільний.
Коцюбинський написав шедевральний твір в історії української літератури. Це оспівування героїчної боротьби української народи за волю, уславлення тих, хто ніс у своєму серці невгасиме полум'я ненависті до гнобителів та любові до свободи.
Проте не влада землі призводить Саву до братовбивства: земля вимагає від нього не крові, а любові, господарського хисту, Сава позбавлений тяги землі, більше того, він ворогує з усією природою. Наймиліше йому, коли стріляв у горобців чи зайців. Ось чим живилася душа Сави. Та й народився він з "темною душею", змалку був лінивим і впертим, лаявся. Навряд чи його можна виправдати. Втративши генетичну пам'ять, він не спроможний протистояти впливу негативних соціальних факторів, які складаються в епоху зародження капіталізму на селі. Навіть лінива, злодійкувата Рахіра стає люблячою матір'ю, порядною господинею, порається на маленьких шматочках землі, отриманої від Івоніки. Яка тонка й прозора грань, ота стабільна вісь, хоча й глибоко прихована.
Протягом усього твору розкривається "чорна душа" Сави. Вбивство людини Савою було несподіваною трагедією, яка потягнула за собою і біль і горе. А все - через постійне нищення живого, природи. Це і призвело до деградації Сави як особи.