Після прочитання твору "Федько Халамидник" на уроках української літератури, в моєму серці залишились теплі враження, щодо сюжету тексту. Федько - втілення відважного героя та справжнього друга, найбільше сподобався серед інших персонажів, його хоробрість не зазнавала меж, а водночас добре, сповнене любові серце завжди вражало мене (хоча цього він аніяк не хотів проявляти). Його смерть стала очікуваною, трагічною подією, як би мені хотілося, щоб його пригоди не закінчувалися, але, батьки були надто жорстокими, що навіть не хотіли довіритися власному синові, й за це добре розплатилися. До прочитання цього тексту, для мене поняття "Дружба" було зовсім іншого характеру, саме цей маленький герой дав мені зрозуміти істину, що означає справжній друг, людина честі. Звичайно, його смерть не змінила сина пана, він так і залишився підступним боягузом, але для покоління читачів він став вічним образом у творчості українського народу. (P.S сама сочиняла)
