Cвітогляд відомого українського письменника і драматурга І. Франка являє собою одну з вершин філософської української думки. Але що ж переважало у його поглядах на життя – матеріальне або духовне? Одностайної відповіді на це питання не існує.
Прикметне, що дуже різні, нерідко протилежні думки про погляди на життя І. Франка, на світоглядні підвалини його творчості висловлювали не тільки літературні критики того часу, а й значні духовні особи. За висловом одного з літературознавців І. Франко був раціоналістом, атеїстом, матеріалістом. При цьому він не тільки завзятий прихильник такого світогляду, а й завзятий його популяризатор.
Неможливо знайти жодного твору І. Франка, в якому б він не торкався проблеми боротьби і подолання труднощів. Свій символ віри, свою «світоглядну базу» письменник втілив у вірші «Божеське в людському дусі», який написав ще на початку своєї творчої діяльності.
І Франко припускав, що кожна людина має в своїй душі власний, тільки йому приналежний світ, який вона називає ідеальним.
За своїм внутрішнім талантом, за душевними потребами І. Франко був схильний до романтичного співпереживання і до релігійного світогляду. Проте, живучи в дуже складну для українського народу епоху, І. Франко хотів служити своєму народові і найновішим ідеям свого часу. Це прагнення у І. Франка символізувала протиставлення засад та ідей прогресу і традиції, матерії і духу, розуму та інтуїції, безвір’я і віри.
Вважається, що І. Франко був одним із засновників українського соціалізму. Адже у багатьох своїх художніх творах, публіцистичних та наукових працях письменник виявляє надзвичайно передові для свого часу ідеї. Це було закономірним для того осередку, до якого належав І. Франко. Наприклад, ідея поезії «Рубач» явно нагадує ідеї «Божественної комедії» Данте.
Велика заслуга І. Франка полягає в тому, що він першим в українській літературі виступив у якості палкого поборника організованої боротьби трудового українського народу проти національного та соціального гноблення. І. Франко був першим письменником на Галичині, який почав писати художні твори на робітничі теми. У 1887 році вийшла перша збірка поезій І. Франка під назвою «З вершин і низин», а потім іще ціла низка збірок і окремих віршів, в яких автор утверджував незмінність своїх позицій, свого відношення до українського народу, своє прагнення до свободи та незалежності.
До останнього свого подиху Іван Якович Франко боровся за краще життя своїх співвітчизників. Помер видатний український митець у 1816 році і був похований у Львові. Літературна спадщина письменника стала неоціненним внеском у розвиток української літератури і культури, вона має велике пізнавальне і історичне значення. Саме в цьому і бачив митець своє життєве покликання
Написати твір-роздум на тему: «До чого треба дослуховуватись в житті - до розуму чи до серця?» можна так: Часто людина задає собі питання, до чого ж треба дослуховуватись в житті? І найчастіша відповідь – до розуму. Звичайно, залишати розум холодним навіть у найтрагічніших ситуаціях – вищий пілотаж. Я вважаю, що діяти лише розумом, не зважаючи на емоції, зможе лише сильна та вольова людина. Але чи правильно діяти лише за розумом? На мою думку, ні. Інколи необхідно прислухатись і до серця. Наприклад, одна людина переймається через якусь дрібничку. А інша людина, холодна розумом, розуміє, що проблема його товариша дріб’язкова. І не висловлює слова підтримки. Тобто може статись, що така людина поступово ставатиме емоційно-холодною та байдужою. Не можна йти шляхом сприйняття навколишнього світу лише серцем. Адже у такому випадку легко звернути на неправильний шлях. Наприклад, Чіпка з твору П. Мирного діяв досить емоційно, що й привело його на невірну стежку. Отже, найкращим вибором буде жити і серцем, і розумом. Якщо тримати таке сприйняття світу в тандемі, то можна залишитись чуйною людиною, яка мислить розумно.
Cвітогляд відомого українського письменника і драматурга І. Франка являє собою одну з вершин філософської української думки. Але що ж переважало у його поглядах на життя – матеріальне або духовне? Одностайної відповіді на це питання не існує.
Прикметне, що дуже різні, нерідко протилежні думки про погляди на життя І. Франка, на світоглядні підвалини його творчості висловлювали не тільки літературні критики того часу, а й значні духовні особи. За висловом одного з літературознавців І. Франко був раціоналістом, атеїстом, матеріалістом. При цьому він не тільки завзятий прихильник такого світогляду, а й завзятий його популяризатор.
Неможливо знайти жодного твору І. Франка, в якому б він не торкався проблеми боротьби і подолання труднощів. Свій символ віри, свою «світоглядну базу» письменник втілив у вірші «Божеське в людському дусі», який написав ще на початку своєї творчої діяльності.
І Франко припускав, що кожна людина має в своїй душі власний, тільки йому приналежний світ, який вона називає ідеальним.
За своїм внутрішнім талантом, за душевними потребами І. Франко був схильний до романтичного співпереживання і до релігійного світогляду. Проте, живучи в дуже складну для українського народу епоху, І. Франко хотів служити своєму народові і найновішим ідеям свого часу. Це прагнення у І. Франка символізувала протиставлення засад та ідей прогресу і традиції, матерії і духу, розуму та інтуїції, безвір’я і віри.
Вважається, що І. Франко був одним із засновників українського соціалізму. Адже у багатьох своїх художніх творах, публіцистичних та наукових працях письменник виявляє надзвичайно передові для свого часу ідеї. Це було закономірним для того осередку, до якого належав І. Франко. Наприклад, ідея поезії «Рубач» явно нагадує ідеї «Божественної комедії» Данте.
Велика заслуга І. Франка полягає в тому, що він першим в українській літературі виступив у якості палкого поборника організованої боротьби трудового українського народу проти національного та соціального гноблення. І. Франко був першим письменником на Галичині, який почав писати художні твори на робітничі теми. У 1887 році вийшла перша збірка поезій І. Франка під назвою «З вершин і низин», а потім іще ціла низка збірок і окремих віршів, в яких автор утверджував незмінність своїх позицій, свого відношення до українського народу, своє прагнення до свободи та незалежності.
До останнього свого подиху Іван Якович Франко боровся за краще життя своїх співвітчизників. Помер видатний український митець у 1816 році і був похований у Львові. Літературна спадщина письменника стала неоціненним внеском у розвиток української літератури і культури, вона має велике пізнавальне і історичне значення. Саме в цьому і бачив митець своє життєве покликання
Часто людина задає собі питання, до чого ж треба дослуховуватись в житті? І найчастіша відповідь – до розуму. Звичайно, залишати розум холодним навіть у найтрагічніших ситуаціях – вищий пілотаж. Я вважаю, що діяти лише розумом, не зважаючи на емоції, зможе лише сильна та вольова людина.
Але чи правильно діяти лише за розумом? На мою думку, ні. Інколи необхідно прислухатись і до серця. Наприклад, одна людина переймається через якусь дрібничку. А інша людина, холодна розумом, розуміє, що проблема його товариша дріб’язкова. І не висловлює слова підтримки. Тобто може статись, що така людина поступово ставатиме емоційно-холодною та байдужою.
Не можна йти шляхом сприйняття навколишнього світу лише серцем. Адже у такому випадку легко звернути на неправильний шлях. Наприклад, Чіпка з твору П. Мирного діяв досить емоційно, що й привело його на невірну стежку. Отже, найкращим вибором буде жити і серцем, і розумом. Якщо тримати таке сприйняття світу в тандемі, то можна залишитись чуйною людиною, яка мислить розумно.