Якось, зовсім випадково, мені на очі потрапила репродукція картини Олександра Мурашка під назвою «Дівчина в червоному капелюсі». Вана з першого погляду привабила мене незвичайною технікою малювання та витонченою майстерністю митця. Ця картина була написана широким і густим мазком, але в то й же час усі деталі на ній відрізняються соковитістю і впевненістю. А контраст яскравого червоного кольору капелюха і темних відтінків заднього плану картини створює живописний дзвінкий акцент. Саме сміливі зіставлення цих кольорів, інтенсивність червоних тонів, які врівноважують і приглушують глибокі і м’які чорні очі дівчини, вразили найбільш усього в цій картині.
Якщо навіть не придивлятися до картини, перш за все впадає в очі червоний капелюх, який яскравою плямою виділяється на чорному фоні і контрастує з темним вбранням. Цей капелюх приваблює увагу і до обличчя дівчини, яке світиться глибоким спокоєм та зосередженням. Дівчина у червоному капелюсі дуже схожа на макову квітку на фоні темного українського поля. Енергія червоного кольору вигідно підкреслює молодість та красу дівчини, якій, скоріш за все, було близько вісімнадцяти років у той час, коли вона позувала художникові. Її обличчя не по віку серйозне і декілька розгублене, а чорні очі приваблюють погляд глядачів.
Вже пізніше мені довелося узнати, що Олександр Мурашко – видатний український митець кінця XIX – початку XX століття. Він народився в Києві, дитинство його пройшло на Чернігівщині, а творчістю Мурашко займався, подорожуючи по всьому світу. Весь час він експериментував с різними техніками малювання і більшість з них добре засвоїв. Своїм нащадкам художник залишив багато картин, які сьогодні можна побачити як в музеях та картинних галереях нашої країни, так і в приватних колекціях українських і іноземних цінителів живопису. Картину «Дівчина у червоному капелюсі» Мурашко написав у Парижі
У лукомор'я дуб зелений Золотий ланцюг на дубі том: І вдень і вночі кіт вчений Все ходить по ланцюгу кругом Йде направо-пісня заводить, Наліво-казку говорить. Там чудеса: там Лісовик бродить, Русалка на гілках сидить Там на невідомих доріжках Сліди небачених звірів Хатинка там на курячих ніжках Стоит без окон, без дверей; Там ліс і дол видінь повні Там про зорі прихлинуть хвилі На брег піщаний і порожній, І тридцять витязів прекрасних Чредой з вод виходять ясних, І з ними дядько їх морський Там королевич мимоходом Полонить грізного царя Там у хмарах перед народом Через ліси, через моря Чаклун несе богатиря У темниці там царівна тужить, А бурий вовк їй вірно служить Там ступа з Бабою Ягою Йде, бреде сама собою, Там ЦАР Кащей над златом чахне Там російський дух ... там Руссю пахне! І там я був, і мед я пив Біля моря бачив дуб зелений Під ним сидів, і кіт учений Свої мені казки говорив.
Якось, зовсім випадково, мені на очі потрапила репродукція картини Олександра Мурашка під назвою «Дівчина в червоному капелюсі». Вана з першого погляду привабила мене незвичайною технікою малювання та витонченою майстерністю митця. Ця картина була написана широким і густим мазком, але в то й же час усі деталі на ній відрізняються соковитістю і впевненістю. А контраст яскравого червоного кольору капелюха і темних відтінків заднього плану картини створює живописний дзвінкий акцент. Саме сміливі зіставлення цих кольорів, інтенсивність червоних тонів, які врівноважують і приглушують глибокі і м’які чорні очі дівчини, вразили найбільш усього в цій картині.
Якщо навіть не придивлятися до картини, перш за все впадає в очі червоний капелюх, який яскравою плямою виділяється на чорному фоні і контрастує з темним вбранням. Цей капелюх приваблює увагу і до обличчя дівчини, яке світиться глибоким спокоєм та зосередженням. Дівчина у червоному капелюсі дуже схожа на макову квітку на фоні темного українського поля. Енергія червоного кольору вигідно підкреслює молодість та красу дівчини, якій, скоріш за все, було близько вісімнадцяти років у той час, коли вона позувала художникові. Її обличчя не по віку серйозне і декілька розгублене, а чорні очі приваблюють погляд глядачів.
Вже пізніше мені довелося узнати, що Олександр Мурашко – видатний український митець кінця XIX – початку XX століття. Він народився в Києві, дитинство його пройшло на Чернігівщині, а творчістю Мурашко займався, подорожуючи по всьому світу. Весь час він експериментував с різними техніками малювання і більшість з них добре засвоїв. Своїм нащадкам художник залишив багато картин, які сьогодні можна побачити як в музеях та картинних галереях нашої країни, так і в приватних колекціях українських і іноземних цінителів живопису. Картину «Дівчина у червоному капелюсі» Мурашко написав у Парижі
Золотий ланцюг на дубі том:
І вдень і вночі кіт вчений
Все ходить по ланцюгу кругом
Йде направо-пісня заводить,
Наліво-казку говорить.
Там чудеса: там Лісовик бродить,
Русалка на гілках сидить
Там на невідомих доріжках
Сліди небачених звірів
Хатинка там на курячих ніжках
Стоит без окон, без дверей;
Там ліс і дол видінь повні
Там про зорі прихлинуть хвилі
На брег піщаний і порожній,
І тридцять витязів прекрасних
Чредой з вод виходять ясних,
І з ними дядько їх морський
Там королевич мимоходом
Полонить грізного царя
Там у хмарах перед народом
Через ліси, через моря
Чаклун несе богатиря
У темниці там царівна тужить,
А бурий вовк їй вірно служить
Там ступа з Бабою Ягою
Йде, бреде сама собою,
Там ЦАР Кащей над златом чахне
Там російський дух ... там Руссю пахне!
І там я був, і мед я пив
Біля моря бачив дуб зелений
Під ним сидів, і кіт учений
Свої мені казки говорив.