Проблема батькiв та дiтей є провiдною темою багатьох творiв як у свiтовiй, так, зокрема, i в українськiй лiтературі. І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я» з великою майстернiстю показав життя українського села пiсля реформи 1861 року, викривши причини непорозумiнь i сварок на прикладi сiм'ї Кайдашiв, показав, як і чим жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного права. Важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого серця, а не за велінням пана. А старше покоління хотіло, щоб їх слухали, як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо. Проблема ця вiчна, i висвiтлюється та розв'язується вона кожного разу дуже цiкаво. Головне для розв'язання цього конфлiкту, на мою думку, є усвiдомлення його причини.
Основною ж причиною конфлiкту мiж старшими та молодшими Кайдашами є нескiнченна суперечка за "моє" i "твоє", дрiбновласницькi iнстинкти Кайдашiв. Внаслiдок сутичок i боротьби за приватну власнiсть люди стають жорстокими, жалюгiдними, руйнують родиннi зв'язки, плямують власну гiднiсть та гідність близьких їм людей. Але є, на мiй погляд, тут ще один аспект - вiковий: старiсть не хоче поступатися своїми позицiями молодостi. Чесно кажучи, глибоко в душi менi дуже жаль старих Кайдашiв, що весь свiй вiк працювали, примножували добробут, ростили синiв. Їм, цим вже дорослим синам, врахувати б це, але вони впевнено будують своє життя, де на батькiвське "моє" вони вiдповiдають гострим опором. Та їх теж можна зрозумiти, бо в першi десятирiччя пiсля скасування крiпацтва свiдомiсть селян зазнала суттєвих змiн, що внесли в життя темного, забитого вiками панщини народу новi порядки. Важко до них пристосовується родина Кайдашiв, що складається з двох поколiнь. Думаю, крiм двох названих причин конфлiкту ("моє" - "твоє" та "старiсть - молодiсть"), автор висвiтлює ще одну: протирiччя мiж старим i новим ладом.
Саме соцiально-побутове середовище спотворює характери героїв повiстi, що стикаються у конфлiктi "батьки та дiти". Вічна проблема «батьків та дітей» теж прийшла до нас з сивої давнини. Однак І. С. Нечуй-Левицький уперше вказує нам на неповагу до батьків. Порушилася віковічна українська традиція шанобливого ставлення до батька-матері у дітей, і їх життя ламається, летить під укіс. Бо у своїй власній сім’ї не можна виховувати у дітей повагу до себе, коли ти зневажив своїх батьків - діти ж бо це бачать. І у нашому сьогоденні нерідко бачиш, як спілкуються брат із сестрою, бо заздрять один одному, бо спадок батьків не так поділили. Нехай Кайдаші були неосвічені затуркані панщиною, а що ж їх рівняє з нашими сучасниками? Чому ми не можемо піднятися над ними?
Останнім часом усе звертають на «український менталітет», але мені здається, що це тільки для того, щоб якось виправдати себе, бо ж таки соромно зізнатися собі у «кайдашевих звичках», які, на жаль, ще живуть серед нас. Хоч і здаються нам смішними суперечки Кайдашів, інколи ми пізнаємо в них і наших сучасників, які за «моє» готові на все. Але що цікаво - сміятись над Кайдашами - сміємось, а себе такими не бачимо. А жаль!
мої роздуми над проблемами сім'ї та родинного виховання
після прочитання роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? "
панаса мирного
роман панаса мирного та івана білика "хіба ревуть воли, як ясла повні? " — це твір, який розкриває своєрідність життя та побуту українського народу, змальовує найважливіші громадсько-політичні події з його історії.
однією з проблем, які розкриває автор, є проблема родинного життя та виховання в її соціальному та психологічному аспекті.
головний герой роману — селянин чіпка вареник. виховувався він без батьківської опіки, адже батько його, маючи дві родини, був покараний — відісланий у москалі. з дитинства чіпка терпів знущання інших дітей та їхніх батьків, тому що тогочасна мораль не сприймала безбатченка як повноцінного громадянина суспільства. мати, виснажена тяжкою працею, хоч і любила свого сина, але була не в змозі приділяти йому достатньо уваги. виховувала хлопця баба оришка, розпові йому все, що знала сама — народні казки, легенди, біблійні перекази. отже, чіпка ріс хоча й розумним хлопцем, але відлюдкуватим, без друзів, без спілкування з однолітками, з дитинства затямивши, що життя — це боротьба. "і росло лихо в його серці — і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні "
я вважаю, що на формування характеру чіпки справили вплив як зовнішні обставини (знущання над ним інших людей, тяжкі умови життя в пореформену добу, свавілля чиновників), особливості родинного виховання, а також особиста вдача чіпки: він належав до бунтівників, до тих, хто вважає, що треба помститися всім, хто ображає його.
натомість єдиний друг чіпки, грицько, хоча був сиротою, але все ж таки зміг досягти матеріального добробуту. грицько працював не рук, ходив на заробітки, тому що мав перед собою чітку та конкретну мету: купити землю, побудувати дім, одружитися. у романі образ грицька протиставляється образові чіпки як приклад спокійної, не бунтарської, вдачі, практичного розуму.
ще одна сюжетна лінія стосується родини старого січовика мирона гудзя. його онук максим, вихований на розповідях діда про вільне та веселе козацьке життя, ріс неслухняним та неспокійним. навіть до москалів він пішов з радістю, адже там не було перешкод для виявлення його розбишацької вдачі. одружившись із явдохою, яка, до речі, сама була дочкою злодіїв та пияк, максим не перестав пити та гуляти, і тільки народження дочки галі поставило перед максимом та явдохою нову мету: виростити дочку в багатстві.
як не дивно, галя, у яку закохався чіпка, виросла зовсім не схожою на своїх батьків. вона знала, чим вони займаються, яким чином здобувають гроші та майно, але відчувала глибокий протест до такого способу життя, прагнула створити щасливу, чесну, роботящу родину.
прослідкувавши за долями головних героїв роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? ", можна побачити, що головні риси характеру, які пізніше формують життєвий шлях людини, залежать від умов виховання в родині та від того суспільного середовища, яке оточує людину. чіпка варениченко, хоча і мав неабиякі розумові здібності, змалку бачив вороже ставлення до нього зовнішнього світу. крім баби оришки, у чіпки не було людини, з якою можна було б поділитися переживаннями, яка могла б захистити та розрадити хлопця. грицько, який був сиротою, виріс зовсім іншим через те, що мав не таку палку вдачу, як чіпка. якщо чіпка хотів змінити весь світ несправедливості, то для грицька головним було змінити тільки своє становище в цьому світі.
Проблема батькiв та дiтей є провiдною темою багатьох творiв як у свiтовiй, так, зокрема, i в українськiй лiтературі. І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я» з великою майстернiстю показав життя українського села пiсля реформи 1861 року, викривши причини непорозумiнь i сварок на прикладi сiм'ї Кайдашiв, показав, як і чим жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного права. Важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого серця, а не за велінням пана. А старше покоління хотіло, щоб їх слухали, як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо. Проблема ця вiчна, i висвiтлюється та розв'язується вона кожного разу дуже цiкаво. Головне для розв'язання цього конфлiкту, на мою думку, є усвiдомлення його причини.
Основною ж причиною конфлiкту мiж старшими та молодшими Кайдашами є нескiнченна суперечка за "моє" i "твоє", дрiбновласницькi iнстинкти Кайдашiв. Внаслiдок сутичок i боротьби за приватну власнiсть люди стають жорстокими, жалюгiдними, руйнують родиннi зв'язки, плямують власну гiднiсть та гідність близьких їм людей. Але є, на мiй погляд, тут ще один аспект - вiковий: старiсть не хоче поступатися своїми позицiями молодостi. Чесно кажучи, глибоко в душi менi дуже жаль старих Кайдашiв, що весь свiй вiк працювали, примножували добробут, ростили синiв. Їм, цим вже дорослим синам, врахувати б це, але вони впевнено будують своє життя, де на батькiвське "моє" вони вiдповiдають гострим опором. Та їх теж можна зрозумiти, бо в першi десятирiччя пiсля скасування крiпацтва свiдомiсть селян зазнала суттєвих змiн, що внесли в життя темного, забитого вiками панщини народу новi порядки. Важко до них пристосовується родина Кайдашiв, що складається з двох поколiнь. Думаю, крiм двох названих причин конфлiкту ("моє" - "твоє" та "старiсть - молодiсть"), автор висвiтлює ще одну: протирiччя мiж старим i новим ладом.
Саме соцiально-побутове середовище спотворює характери героїв повiстi, що стикаються у конфлiктi "батьки та дiти". Вічна проблема «батьків та дітей» теж прийшла до нас з сивої давнини. Однак І. С. Нечуй-Левицький уперше вказує нам на неповагу до батьків. Порушилася віковічна українська традиція шанобливого ставлення до батька-матері у дітей, і їх життя ламається, летить під укіс. Бо у своїй власній сім’ї не можна виховувати у дітей повагу до себе, коли ти зневажив своїх батьків - діти ж бо це бачать. І у нашому сьогоденні нерідко бачиш, як спілкуються брат із сестрою, бо заздрять один одному, бо спадок батьків не так поділили. Нехай Кайдаші були неосвічені затуркані панщиною, а що ж їх рівняє з нашими сучасниками? Чому ми не можемо піднятися над ними?
Останнім часом усе звертають на «український менталітет», але мені здається, що це тільки для того, щоб якось виправдати себе, бо ж таки соромно зізнатися собі у «кайдашевих звичках», які, на жаль, ще живуть серед нас. Хоч і здаються нам смішними суперечки Кайдашів, інколи ми пізнаємо в них і наших сучасників, які за «моє» готові на все. Але що цікаво - сміятись над Кайдашами - сміємось, а себе такими не бачимо. А жаль!
мої роздуми над проблемами сім'ї та родинного виховання
після прочитання роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? "
панаса мирного
роман панаса мирного та івана білика "хіба ревуть воли, як ясла повні? " — це твір, який розкриває своєрідність життя та побуту українського народу, змальовує найважливіші громадсько-політичні події з його історії.
однією з проблем, які розкриває автор, є проблема родинного життя та виховання в її соціальному та психологічному аспекті.
головний герой роману — селянин чіпка вареник. виховувався він без батьківської опіки, адже батько його, маючи дві родини, був покараний — відісланий у москалі. з дитинства чіпка терпів знущання інших дітей та їхніх батьків, тому що тогочасна мораль не сприймала безбатченка як повноцінного громадянина суспільства. мати, виснажена тяжкою працею, хоч і любила свого сина, але була не в змозі приділяти йому достатньо уваги. виховувала хлопця баба оришка, розпові йому все, що знала сама — народні казки, легенди, біблійні перекази. отже, чіпка ріс хоча й розумним хлопцем, але відлюдкуватим, без друзів, без спілкування з однолітками, з дитинства затямивши, що життя — це боротьба. "і росло лихо в його серці — і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні "
я вважаю, що на формування характеру чіпки справили вплив як зовнішні обставини (знущання над ним інших людей, тяжкі умови життя в пореформену добу, свавілля чиновників), особливості родинного виховання, а також особиста вдача чіпки: він належав до бунтівників, до тих, хто вважає, що треба помститися всім, хто ображає його.
натомість єдиний друг чіпки, грицько, хоча був сиротою, але все ж таки зміг досягти матеріального добробуту. грицько працював не рук, ходив на заробітки, тому що мав перед собою чітку та конкретну мету: купити землю, побудувати дім, одружитися. у романі образ грицька протиставляється образові чіпки як приклад спокійної, не бунтарської, вдачі, практичного розуму.
ще одна сюжетна лінія стосується родини старого січовика мирона гудзя. його онук максим, вихований на розповідях діда про вільне та веселе козацьке життя, ріс неслухняним та неспокійним. навіть до москалів він пішов з радістю, адже там не було перешкод для виявлення його розбишацької вдачі. одружившись із явдохою, яка, до речі, сама була дочкою злодіїв та пияк, максим не перестав пити та гуляти, і тільки народження дочки галі поставило перед максимом та явдохою нову мету: виростити дочку в багатстві.
як не дивно, галя, у яку закохався чіпка, виросла зовсім не схожою на своїх батьків. вона знала, чим вони займаються, яким чином здобувають гроші та майно, але відчувала глибокий протест до такого способу життя, прагнула створити щасливу, чесну, роботящу родину.
прослідкувавши за долями головних героїв роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? ", можна побачити, що головні риси характеру, які пізніше формують життєвий шлях людини, залежать від умов виховання в родині та від того суспільного середовища, яке оточує людину. чіпка варениченко, хоча і мав неабиякі розумові здібності, змалку бачив вороже ставлення до нього зовнішнього світу. крім баби оришки, у чіпки не було людини, з якою можна було б поділитися переживаннями, яка могла б захистити та розрадити хлопця. грицько, який був сиротою, виріс зовсім іншим через те, що мав не таку палку вдачу, як чіпка. якщо чіпка хотів змінити весь світ несправедливості, то для грицька головним було змінити тільки своє становище в цьому світі.