В исторической повести украинского писателя и поэта
конца девятнадцатого - начала двадцатого столетий Ивана Яковлевича Франко
под названием «Захар Беркут» говорится о том, что жители села Тухля
верили в то, что росшая в долине рядом с водопадом огромная и очень старая липа,
из-под корней которой бил родник с прозрачной водой, не была обычным деревом.
Эта древняя липа была свидетелем того, что происходило в мире задолго до их рождения.
Люди считали, что гигантское дерево являлось даром их древнего властителя, царя великанов,
который посадил её своими руками в знак своей победы над богиней смерти Мораной.
1. Тараса Шевченка
2. Шевченко пас ягнят та молився, зараз же діти більше гуляють з друзями і сидять в інтернеті
3. добре, наче в раю
4.про те, щоб стати вільним, а не кріпаком
5.Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Природа зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, вносить у душу малого сироти відчуття спокою й тихої радості.
6.Вона була добра і співчутлива
7.Він подорослішав і його життя набагато ускладнилося, тому згадуючи дитинство він сумує по ньому.
В исторической повести украинского писателя и поэта
конца девятнадцатого - начала двадцатого столетий Ивана Яковлевича Франко
под названием «Захар Беркут» говорится о том, что жители села Тухля
верили в то, что росшая в долине рядом с водопадом огромная и очень старая липа,
из-под корней которой бил родник с прозрачной водой, не была обычным деревом.
Эта древняя липа была свидетелем того, что происходило в мире задолго до их рождения.
Люди считали, что гигантское дерево являлось даром их древнего властителя, царя великанов,
который посадил её своими руками в знак своей победы над богиней смерти Мораной.
1. Тараса Шевченка
2. Шевченко пас ягнят та молився, зараз же діти більше гуляють з друзями і сидять в інтернеті
3. добре, наче в раю
4.про те, щоб стати вільним, а не кріпаком
5.Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Природа зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, вносить у душу малого сироти відчуття спокою й тихої радості.
6.Вона була добра і співчутлива
7.Він подорослішав і його життя набагато ускладнилося, тому згадуючи дитинство він сумує по ньому.