Маруся (Марина Гордіївна) Чурай народилася у Полтавському посаді, в родині урядника Полтавського охочекомонного (добровільний кінний) і козацького полку Гордія Чурая 1625 року. Будинок Гордія Чурая, як розповідають народні легенди, стояв на березі Ворскли, недалеко від того місця, на якому 1650 року було засновано полтавський Хрестовоздвиженський монастир, що зберігся до наших днів.
Усе, що стосується Марусі Чурай, межує з легендою, дуже цікавою, захоплюючою, але, поки що, легендою.
Сам Шаховський, зазначав: “Чорні очі її горіли, як вогонь в кришталевій лампаді, брови чорні, рівненькі; обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка... Волосся чорне, як смола. Коса аж до колін. А голос... Ах що то за голос був! Такого дзвінкого і солодкого співу не чувано навіть від київських бурсаків.”
Объяснение:
Маруся (Марина Гордіївна) Чурай народилася у Полтавському посаді, в родині урядника Полтавського охочекомонного (добровільний кінний) і козацького полку Гордія Чурая 1625 року. Будинок Гордія Чурая, як розповідають народні легенди, стояв на березі Ворскли, недалеко від того місця, на якому 1650 року було засновано полтавський Хрестовоздвиженський монастир, що зберігся до наших днів.
Усе, що стосується Марусі Чурай, межує з легендою, дуже цікавою, захоплюючою, але, поки що, легендою.
Сам Шаховський, зазначав: “Чорні очі її горіли, як вогонь в кришталевій лампаді, брови чорні, рівненькі; обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка... Волосся чорне, як смола. Коса аж до колін. А голос... Ах що то за голос був! Такого дзвінкого і солодкого співу не чувано навіть від київських бурсаків.”