РЕБЯТ ОЧЕНЬ Звертання є в реченні
А По хуторах і пасіках, по приструмкових хащах і непролазних теренах, по байраках і долинах ні на хвилину не затихав той спів, та музика, те вечорове весняне диво.
Б Гаї, садки, урочища, хати, дерева, клуні – усе нашіптувало йому казки дитинства, вливало молодість у вже підтоптане, на мощі схоже тіло.
В І так їй весело, старій, так легко, неначе вона Г Як хороше жити, мій друже, мій брате, коли тобі йде дев’ятнадцятий рік!
2. Поширене звертання є в реченні (розділові знаки пропущено)
А Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку.
Б Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату.
В Привіт тобі мій вечоровий світе.
Г Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля вготовила доля?
3. Комами з обох боків треба відокремлювати звертання в реченні (розділові знаки пропущено)
А Рідна нене без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.
Б Старі дуби вам за осінь.
В Не сумуй вербо моя похилая що багряним листям одшуміла осені пора. Г Понеси мене на крилах радосте моя.
4. Вставними можуть бути всі слова та словосполучення в рядку
А чуєте, бачиш, зверніть увагу, по-твоєму
Б слава Богу, нібито, навіть, майже, даруйте
В правда, безумовно, між нами кажучи, крім того, приблизно Г все ж таки, неначе, на мою думку.
5. Вставне слово є в реченні (розділові знаки пропущено)
А Тобі земле моя рідна і велика матінко велична мої всі поривання. Б Земля не може жити без сонця.
В Там кажуть з гір усю країну видно.
Г Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа.
Д Він казав, що не може мати ніякої насолоди від життя, коли знає, що пору люди безправні, забиті.
6. Речення із вставним словом
А Видно шляхи полтавськії і саму Полтаву.
Б Поки живий, я хочу справді жити.
В Цить, доню, цить.
Г Здається вічністю буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила. Д А за дверима така ніч і, мабуть, зоряна.
7. Вставне слово (словосполучення) дає емоційну оцінку повідомлюваному в реченні
А Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе – само прийде.
Б На щастя, літак ішов по курсу майже на схід.
В Літаки, здавалося, ідуть зовсім беззвучно.
Г Взагалі, мені здається, Серьожка, що люди стали начебто ще згуртованішими. Д Але шнур, очевидно, не загорівся, бо знову мигнув огнем.
8. Правильно розставлено розділові знаки в реченні
А Сумління людське виявляється ,схоже на вулик, його теж можна розтривожити. Б Не можна кажут, людин В Мабуть людині не можна відриватися від рідного брата.
Г Він, правду мовлячи, не почував ніякої охоти вчитися гри на скрипці.
Ой смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці,
Посіяв я файку жита, а цибух пшениці.
На припічку молотив, у запічку віяв,
Під припічком наорав, пшениці насіяв.
Ой Іван-подолян ходив з посторонком,
Вперезався комишем, підпирався ворком.
Тримав став на печі, черпав воду саком,
Ловив рибу грабельками, стріляв птахи маком.
Як ся став запалив, риби погоріли,
Попалені щупаки до лісу летіли.
Ой дівчино, дівчинонько, вмієш ся пишити,
А не вмієш до сорочки рукава пришити.
- Ой ти, білява, білявино, чого така біла?
- Бо на мені пудерику до півтора кіла.
Ой ішов я з вечорниць та попід городи,
Замотався в гарбузи та й наробив шкоди.
Як зачали старі баби кочергами гнати,
То я мусив гачі[1] дерти, гарбузи латати.
Утікав я од Параски через перелазки,
Якась біда ударила по штанах три разки.
А я кричу: - Ґвалту, люди, чого біда хоче? –
А по мені четвертий раз: - Не ходи поночі!
Як ішов я через село, курка мене вздріла,
Якби не та паличенька, була б мене з'їла.
Г»й скрипочка би не грала, якби не той смичок,
Не була би жінка бита, якби не язичок.
Та журюся, хлоп молодий, що ми жона схудне:
Доки зварить дещо їсти, то уже полуднє.
Ой мала я миленького, ой мала я, мала,
Поставила на ворота, та й ворона вкрала.
Ой мала я хлопця, ой хлопця Андруха,
Посадила над водою, та й украла муха.
Роботящий легінище, нема що казати:
До півночі за дівками, до полудня - спати.
Егей, файна дівка, срайна, шкода, що лінива:
Штири днини горшки мокли, а п'ятої мила.
Та чотири легіники сіно обертали,
Миша в сіні шелеснула - вони повтікали.
Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє:
На роботі - замерзає, коло миски - пріє.