1. Майбутній силач прийшов на світ 1899 року в родині Федора Фірцака в селі Білки на Іршавщині. У батьків було десятеро дітей. Його дід Іван Вільхович у лісі вбив ведмедя поліном, за що в селі його прозвали Силою.
2. Підлітком Іван пошкодував корову і, впрягшись до плуга, сам зорав поле. Коли телиця пошкодила ногу, хлопець приніс її додому на плечах.
3. Через бійку з односельцем Клином, під час якої Іван Фірцак виламав дубовий хрест, яким лупцював нападника, його посадили до в’язниці, звідки він утік, вирвавши ґрати. Тоді його хотіли покарати нагаями в сільському уряді, але Іван не дався.
4. Чеський чиновник Вацлав Прохазка (Закарпаття тоді входило до складу Чехословаччини), що служив нотарем у Білках, побачивши неабияку силу хлопця, спрямував його з листом-проханням до свого брата, власника заводу в Празі, який потребував дужих робітників. Так Іван у сіряку та крисані з веретяною торбиною поїхав до столиці, хоча перед тим думав помандрувати на заробітки в Бельгію, де трудився його дядько.
1. Майбутній силач прийшов на світ 1899 року в родині Федора Фірцака в селі Білки на Іршавщині. У батьків було десятеро дітей. Його дід Іван Вільхович у лісі вбив ведмедя поліном, за що в селі його прозвали Силою.
2. Підлітком Іван пошкодував корову і, впрягшись до плуга, сам зорав поле. Коли телиця пошкодила ногу, хлопець приніс її додому на плечах.
3. Через бійку з односельцем Клином, під час якої Іван Фірцак виламав дубовий хрест, яким лупцював нападника, його посадили до в’язниці, звідки він утік, вирвавши ґрати. Тоді його хотіли покарати нагаями в сільському уряді, але Іван не дався.
4. Чеський чиновник Вацлав Прохазка (Закарпаття тоді входило до складу Чехословаччини), що служив нотарем у Білках, побачивши неабияку силу хлопця, спрямував його з листом-проханням до свого брата, власника заводу в Празі, який потребував дужих робітників. Так Іван у сіряку та крисані з веретяною торбиною поїхав до столиці, хоча перед тим думав помандрувати на заробітки в Бельгію, де трудився його дядько.
Объяснение:
роки ХХ ст. історики називають періодом «українського відродження». Відродженням освіти,
мови, культури. Але ніде так не виявилися свіжі настрої, як у літературі. Хоча період цей був
коротким, він ознаменований багатьма яскравими особистостями, чиї імена довгий час
замовчувалися: М. Зеров, М. Куліш, С. Єфремов, М. Драй-Хмара, М. Хвильо вий...
Звертаючись до історії, бачимо, що невід’ємно від літературного процесу, розвивається й
літературна бібліографія України. Зусиллями українських бібліографів поступово вироблялися єдині
методологічні засади літературної бібліо графії, науково обгрунтовані принципи підготовки
бібліографічних видань. На той час побачила світ велика кількість посібників, що видавалися
окремими книгами, в журналах, альманахах як списки й огляди. У кожному літературно-художньому
та літературознавчому журналі існувала рубрика «Критика і бібліографія».
30-ті роки принесли зміни: знищувались найталановитіші, творчо продуктивні, незалежно мислячі.
«Розстріляне відродження» в літературі позначилося дуже яскраво: якщо розкрити томи «Української
літературної енциклопедії» і ознайомитися зі статтями про літературознавців, критиків, письменників
20-х років, бачимо таке: «Був репресований», «Реабілітований» або «...з 1930 р. жив у еміграції».
Думка про те, що продукція літературної творчості насамперед підлягає своїм власним законам, тобто
законам мистецтва, відкидається. Ідеологічний відбір літератури стає єдино вірним.
Вивчення творчості письменників того періоду потребує багато зусиль. Бібліографічні посібники
20-х років є необхідними при дослідженні творчості репресованих письменників, літературознавців.
Надзвичайно велику вагу має перший етап роботи – ознайомлення з літературою, збір матеріалів,
потріб них для всебічного висвітлення теми, іншими словами, – орга нізація джерелознавчої бази
дослідження. Якщо бібліографи візьмуть на себе виявлення бібліографічних джерел, це значно