От балов

Контрольний твір "Людина - найвища цінність" (за твором Г.Тютюнника "Дивак")Як написати твір?

1. Виберіть і чітко уявіть собі суть теми.

2. Визначить проблемність одержаного завданням разом з тим і стрижневу думку тексту.

3. Складіть попередній план,намітьте основні напрями в розкритті

теми,продумайте,про що будете писати у вступі,головній частині,висновках.

4. Пишіть вільно,ніби розмовляючи з добрим другом,образно, лаконічно Кожну відповідь на запитання відокремлюйте абзацом.

5 . Дотримуйтесь композиційної стрункості,пропорційності частин твору(вступу,основної частини та висновків).

6. Намагайтеся подавати думки логічно,послідовно,аргументуйте свої думки,цитуйте.

7. Робіть висновки та узагальнення в яких буде відображено ваше особисте ставлення до героїв,подій чи фактів,що були описані.

8. Пишіть на чернетці на одному боці аркуша,щоб на іншому робити потрібні висновки.

9.3верніть увагу на грамотність письма.

10. Написавши твір, відпочиньте.

11. Прочитайте написане на чернетці ще раз,внесіть необхідні поправки,відредагуйте.

»  Ні! Ви будете кричати на звукооператора, який фізично не в змозі посилити ваш шепіт. А істинного винуватця свого провалу, посміхнувшись, - промовчіть...До речі є ще одна зустрічна пропозиція: закрити яму звукоізоляційним щитом, залишивши маленьке скляне віконце для диригента... Мартинов кричить на мене, що від мене немає користі театру. Що все йде до того, що театр помре сам. І дуже скоро помре... І не треба заважати йому вмирати... Вас записали в небіжчики, та ви і самі не можете не бачити цього! Коли люди збираються купувати квитки на виставу, вони запитують: «Яка трупа?», - і почувши, що Українського театру – просто йдуть, кажучи: «Ні! Ми її не любимо!» Але і мої поради не потрібні, марні, бо: якщо простій людині сказати що він забруднився, - він скаже почне витиратися, а ви, залишаючись брудними, будете кричати і бити того, хто скаже вам про це... Немає сенсу виправляти того, хто не хоче виправлятися.

Коли був живий мій прадід, він часто садив мене на коліна і розповідав про війну. Щоразу це була нова розповідь про дружбу, бойових товаришів, подвиги і військові будні. Тоді я не розумів, що війна – це не тільки красиві історії, здатні викликати в душі патріотизм, гордість, хоробрість.

Згодом я зрозумів, що війна – це найстрашніший злочин проти людства. На війні гинуть діти, дорослі, люди похилого віку. Часом вони не мають ніякого відношення до війни, їм просто не пощастило. Не пощастило народитися в цей час і в цьому місці. Війна позбавляє людей без даху над головою, звичного життя, роботи. У період війни мирні люди не живуть, вони – виживають. Виживають, намагаючись сховатися від обстрілів і прогодуватися. Деякі змушені бігти, рятуючи своїх дітей і кидаючи все, з чого складається їхнє життя.

Військові, які захищають свій будинок, безсумнівно, заслуговують на повагу. Всі ми пам’ятаємо і знаємо про Велику Вітчизняну війну. Ми шануємо пам’ять загиблих і пишаємося героями того страшного часу. Війни в сучасному світі не менш жорстокі. Більш того, розроблені нові види зброї, здатні знищити все живе. Згодом, я впевнений, з’являться нові герої, ті, хто зараз захищає свою Батьківщину в війнах по всьому світу. Їх біографії навчатимуть на уроках історії наші нащадки і відчувати почуття гордості, що вони їх земляки.

Війна залишає за собою розруху. Розбиті бомбардуваннями будинки, вулиці, заводи, і навіть цілі міста, а слідом за ними і людські долі … Хтось не дочекався батька або сина, хтось повернувся з війни інвалідом, у кого-то зруйнований будинок. Чи замислюються про це ті, хто знає про війну лише зі сторінок підручників і військових фільмів? Думаю що ні. Хоча ніхто з нас не застрахований, що через час війна прийде і в його будинок.

На питання «Як я ставлюся до війни?» У мене є тільки одна відповідь: «Я її боюся!». І це страх не тільки за своє життя. Цей страх за мою сім’ю, мою країну, за все людство.