НУЖНО прочитати С. Черкасенко. Оповідання «Маленький горбань»
відповісти письмово на запитання.
1. Як починається оповідання?
2. З якими героями оповідання
ми знайомимося на перших сторінках?
3. Чи богата родина павлика? про що це свідчить?
4. За до яких засобів автор змальовує їх?
5. Як дід ставиться до Павлика?
6. як ставиться до діда Павлик?
7. Як ви вважаєте, чому Павлик спілкується з дівчатами, а не з хлопцями?
8. Спробуйте відтворити фабулу розділу (прочитайте зміст)
9. Що ми дізнаємося раннє дитинство Павлика?
10. Якими словами автор передав любов до сина?
11. Про яку дачу Павлика свідчить те, як він сприймає казки?
12. Чи вам сподобалося або ні це оповідання?​

Мужньо й гідно поводився в полоні Максим Беркут. Понад усе для хлопця була воля. Хлопець каже Тугарові Вовку, що життя в неволі нічого не варте. Максим тяжко переживає те, що трапилося з його рідною Тухлею. Важкі ланцюги "тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки", "висисають усю силу з його тіла, всі думки з його мізку". Максим ігає, як горить його рідне селище. З радістю сприймає хлопець повідомлення про те, що монголи оточені тухольцями. Молодий Беркут із гідністю справжнього патріота відповідає, що краяни будуть битися до останнього, але не пустять ворога в гори. Максим ніколи не стане рятувати своє життя ціною зради. Автор засуджує вчинок Тугара Вовка, який пропонує Захарові Беркуту зберегти життя сина ціною того, щоб тухольці випустили оточених монголів із долини. Нелегко старому Захарові було прийняти вірне рішення. Звичайно, перемагають громадянські й патріотичні почуття. "Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів, це була б ганьба, була б зрада", — ось так вирішує Захар Беркут. Зрозуміло, що Максим підтримав би подібне рішення. Хіба можна спокійно жити на білому світі, знаючи, що через твою свободу постраждали безвинні люди?
Іван Франко зобразив у повісті "Захар Беркут" людей честі та зрадників рідної землі. Письменник засуджує підступні вчинки Тугара Вовка як найтяжчий, непрощенний гріх. Захоплення автора викликають Максим та Захар Беркути, Миро слава. Цим людям притаманні найкращі риси: чесність, мужність, порядність, почуття власної гідності, щира любов до своєї землі. Кожним рядком свого твору Іван Франко стверджує, що любов до рідного народу, до Батьківщини є най вищою чеснотою, якої може досягти людина.

Самійло Кішка — історична особистість, запорозький гетьман початку XVII ст.. Він брав участь у походах запорозьких козаків проти Туреччини. У 70-х рр. XVII ст. потрапив у полон до турків, де перебував багато років, але не покорився ворогам. У думі Самійло Кішка — збірний образ, бо сама дума художньо узагальнює численні випадки повстань невільників на турецьких галерах. Із плином часу стиралася документальна основа думи, герой її набував широкого узагальнення. В цьому випадку Самійло Кішка виступає вірним сином волелюбного народу, художнім втіленням його ненависті до іноземних поневолювачів.

Мужність, стійкість, волелюбність, готовність до боротьби, вірність своїй Батьківщині — такі основні риси Самійла Кішки.

Самійло Кішка – людина незламної моральної сили, високого патріотичного обов’язку, йому не властиві вчинки заради особистої вигоди. Це стійкий, розсудливий і кмітливий воїн, якого ніколи не залишає мужність і відвага: ні тоді, коли він здійснює сміливий і ризикований план захоплення галери, ні тоді, коли козацька галера зустрічається в морі з турками-яничарами. Дума гіперболізує силу героя, змальовує його як богатиря, який виходить переможцем у боротьбі з ворогами.

Самійло Кішка категорично відмовляється від принад, що їх обіцяє йому Лях Бутурлак, він навіть не може собі уявити, що стане зрадником, відступником.