Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять...", неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення.
Він знайомить нас з багатьма чудовими героями, але, на мій погляд, головним героєм є дивний світ природи, ті "гуси-лебеді" душі, які вона вклала у серце майбутнього письменника. Красі і владі природи підкорені всі у повісті: і дід Дем'ян, який навчає, що лебеді принесли на крилах весну і життя, що сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю; і мати, яка довіряє землі свої болі і радощі, прохаючи, щоб вона родила для всякого, а насіння в її вустах було святим словом; і Люба, ця маленька лісова царівна, яка знає багато таємниць природи.
Вся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. Ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, "щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами", з оспіваними явищами природи. Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції. І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця.
Мене дуже вразила повість "Гуси-лебеді летять..." своїм казковим, містичним світом, багато чого вперше я відкрила для себе і мусила замислитися. Від неї вливається в душу такий струмінь добра і ніжності, що хочеться самому бути кращим, добрішим, чеснішим. Переймаючись настроєм повісті, серцем вклоняєшся письменнику за його слово, його науку і любов до нашої матінки-землі.
Розмір вірша: вірш складається із двох катернів, має перехресне римування (абаб круч - серця - обруч).
Висновок, чому вчить вірш "З нічних молитов" Іван Малкович:
Дуже важливим для сучасної людини є питання віри. І саме про неї розмірковує в цій поезії Іван Малкович. Вірш має надзвичайно промовисту назву. Поет звертається в ньому до Всевишнього не з проханням щось отримати для себе. Йому болить доля всіх, хто може бути самотнім, кому потрібне могутнє опертя віри. І саме для них, розгублених, самотніх, не зігрітих, шукає він Божої ласки. Так може чинити лише людина, яка глибоко вірить сама, яка живе в гармонії з собою і всесвітом, яка має велике серце й розуміє, що має в сучасному житті найбільшу вартість.
Віра - річ надзвичайно інтимна. її не треба обговорювати, про неї не варто сперечатися. Просто треба віднайти її у своєму житті. І це не обов’язково має бути віра у Всевишнього, глибину й мудрість якої продемонстрував нам поет своїм коротеньким віршем. Це може бути віра в Людину, віра в Добро і Красу.
Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять...", неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення.
Він знайомить нас з багатьма чудовими героями, але, на мій погляд, головним героєм є дивний світ природи, ті "гуси-лебеді" душі, які вона вклала у серце майбутнього письменника. Красі і владі природи підкорені всі у повісті: і дід Дем'ян, який навчає, що лебеді принесли на крилах весну і життя, що сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю; і мати, яка довіряє землі свої болі і радощі, прохаючи, щоб вона родила для всякого, а насіння в її вустах було святим словом; і Люба, ця маленька лісова царівна, яка знає багато таємниць природи.
Вся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. Ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, "щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами", з оспіваними явищами природи. Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції. І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця.
Мене дуже вразила повість "Гуси-лебеді летять..." своїм казковим, містичним світом, багато чого вперше я відкрила для себе і мусила замислитися. Від неї вливається в душу такий струмінь добра і ніжності, що хочеться самому бути кращим, добрішим, чеснішим. Переймаючись настроєм повісті, серцем вклоняєшся письменнику за його слово, його науку і любов до нашої матінки-землі.
Тема: діалог із Господом, інтимна розмова та свої прохання Богу.
Ідея: кожен з нас має прагнути побувати гарну та міцну сім'ю, а до нам у цьому Бог.
Літературний рід: лірика.
Вид лірики: філософська.
Жанр: вірш у формі молитви.
Мотив: віра в перемогу добрих сил.
Ліричний герой: звертається до Бога, має віру, бажає душевної гармонії й щастя для всіх.
Художні засоби: епітети - "самітні душі", "темні кручі", повтори - «кожен», «кожному», метафори - «літа стебельце», «звити кубельце», «віри обруч», анафора - «хай», символи - стебельце, кубельце, риторичне звертання - «Господи»; єдинопочаток - хай кожен.../хай світитить.
Розмір вірша: вірш складається із двох катернів, має перехресне римування (абаб круч - серця - обруч).
Висновок, чому вчить вірш "З нічних молитов" Іван Малкович:
Дуже важливим для сучасної людини є питання віри. І саме про неї розмірковує в цій поезії Іван Малкович. Вірш має надзвичайно промовисту назву. Поет звертається в ньому до Всевишнього не з проханням щось отримати для себе. Йому болить доля всіх, хто може бути самотнім, кому потрібне могутнє опертя віри. І саме для них, розгублених, самотніх, не зігрітих, шукає він Божої ласки. Так може чинити лише людина, яка глибоко вірить сама, яка живе в гармонії з собою і всесвітом, яка має велике серце й розуміє, що має в сучасному житті найбільшу вартість.
Віра - річ надзвичайно інтимна. її не треба обговорювати, про неї не варто сперечатися. Просто треба віднайти її у своєму житті. І це не обов’язково має бути віра у Всевишнього, глибину й мудрість якої продемонстрував нам поет своїм коротеньким віршем. Це може бути віра в Людину, віра в Добро і Красу.