МАРТИН БОРУЛЯ 1 Найзаповітніша мрія Мартина Борулі
2 Характер Мартина Борулі
3 Як Мартин виховував своїх дітей
4 Ставлення М.Борулі до інших персонажів повісті
5 Які позитивні і негативні риси переплилися в характері М. Борулі
6 Які морально етичні норми порушую М Боруля
7 Моє ставлення до М Борулі
8 Моральні принципи Марисі
9 Ставлення Марисі до шляхетного життя
10 Які почуття Марисі до Миколи Націєвського
11 Ставлення Марисі до праці
12 Цоб ти запозичив у Марисі
13 Прагнення Степана
14 Яку посаду обіймав Степан
15 Цо приваблює Степана у місті
16 .Риси характеру Степана
17 Чи можна вважати Степана вдячним сином
18 Моє ставлення до Степана
19 Соціальний стан Омелька
20 Характер Омелька
21 Ставлення Омелька до Мартина Борулі
22 Відношення Мартина Борулі до Омелька
23 Значення образу Омелька в творі
24 Соціальний стан Націєвського
25 Посада Націєвського
26 Стиль життя Націєвського
27 Риси характеру Націєвського
28 Чи насправдіНацієвський кохає Марисю
29 Мова Націєвського
ответ: 1.На перший погляд відповідь має бути ствердною, адже ніби всі люди здатні до співчуття. В ідеалі — так, але життя іноді вносить свої корективи..
2.Толерантність… Визначення цього поняття кожен з нас розуміє по-своєму і усвідомлює по-різному. Але все ж таки слово «Толерантність»- пояснюється як терплячий. Толерантна людина – це перш за все особистість, якій притаманні духовні, моральні цінності та якості. Як писав Олександр Довженко : «…людина повинна бути Людиною…». Цей вислів пояснюється тим , що кожен з нас повинен задуматися над своїм відношенням до інших , вміти правильно підтримати один одного , поважати людей , прислуховуватися до інших думок , поглядів.
Объяснение:
Пишні бундючні вельможі були насправді духовними рабами, лакеями царя і цариці. Серед царських прихвостнів ліричний герой побачив і "землячка" з "цинованими ґудзиками", чиновника нижчого рангу. "Мерзенний каламар" добре навчався у столиці брати хабарі й зневажати рідне. Образ цього "просвещенного" малороса, хохла став синонімом людини-перевертня, що по-лакейськи плазує перед панами. Коли Шевченко став відомим поетом, пани не раз за його до себе, неначе якусь дивину. І, перебуваючи на панських бенкетах, Кобзар мав змогу зблизька роздивитися справжнє обличчя псевдонародолюбців, які навіть їздили за кордон, але привезли "великих слів велику силу, та й більш нічого". У творі "І мертвим, і живим..." Шевченко звертається до всіх синів України; рядки цього послання схожі на заповіт, хоча вірш з такою назвою був написаний поетом трохи згодом.
Незнання своєї історії — найтяжчий гріх для народу, говорить Т. Шевченко. І Великий Кобзар гнівно засуджує зневажливе ставлення "малоросійської" інтелігенції до власної історії, до культурної спадщини рідного народу:
... Колись будем
І по-своєму глаголить,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже...
Історія українського народу уявляється поетові сліпою калікою, старою матір'ю, яку "землячки" віддають на виучку за кордон. Натомість Т. Шевченко закликає своїх земляків жити власним розумом, а не чужим:
Объяснение: