Літературний диктант за змістом комедій Івана Карпенка-Карого
Письмово дайте відповіді на питання
1. У якій справі Мартина Борулі повіреним виступає Трандалев?
2. Чому радів повірений Трандалев?
3. Хто кому говорив у творі: "Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги...
Трись, трись лежи людьми, із тебе будуть люди!"
4. Кому належить репліка: "Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи
- не тужи!"
5. Хто й кому говорить: "Мужик - одно слово, а ти на такій лінії, трешся між
людьми іншого коліна."
6. Кого Мартин обрав на роль благородного жениха для доньки? Чому не
Миколу?
7. Що за оказія трапилася з Омельком у городі? Хто є винуватцем того?
3. Хто й кому говорив: "Ти осліп од дворянства! І поки ту правду знайдеш, то ве
хазяйство профиськаєш..."
9. Чому жених втiк од Марисі?
10. Як віддячив йому за те Боруля?
11. Яке відношення мае Боруля до Красовського?
12. Які панські порядки запровадив Мартин у своїй родині?
13. До чого дослужився Степан у суді?
14. Кому з дійових осіб належать слова: "Чую, як мені легко робиться, наче
нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала".
15. Чим завершилось домагання Мартином дворянських прав?
16. Хто з дійових осіб, на вашу думку, сповідуе традиційні селянські цінності?
17. Який епізод коледiї видався вал найсмішнішим?
18. У чому, на ваш погляд, символічність краху Степанових надій на
чиновницьку кар'еру?
19 Про яку послугу просив Маюфес Пузира?
20 Яким статком володіє Терентій Гаврилович Пузир? Чому відмовляється
видати доньку за Калиновича?
21 Хто такий Феноген? Ліхтаренко? Зеленський? Золотницький?
22. Яке нещастя трапилося з Пузирел? З якою метою до нього приїхав урядник?
оловним персонажем є дівчинка. Вона школярка, як і ми. Справжнє ім’я дівчинки Галя, але усі рідні та знайомі кликали Аля. Таке імення і прижилося. На вигляд вона була звичайнісінькою : «ластовиння на носі, дві кіски, ямочки на щоках. І морозиво любила, як усі». Ходила до школи. І характер мала б гарний, якби не одна дуже погана риса. Все, за що бралася, не доробляла до кінця. З причини чи без причини завжди відкладала на потім. Навіть випадок з подарунком для бабусі, а був це недошитий рушничок, нічого не навчив Алю. Ну, присоромлена прийшла вона додому. Сказала: «ось візьму голку й навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..», але обіцянка знову залишилася лише словами, вона і не думала доробляти рушничок. І, можливо, Аля надовго залишалася такою, якби не пригоди у казковій країні Недоладії. Тут вона зустріла друзів: Недоладька та Недопопелюшку. У дивній країні мусила сама відповідати за свої вчинки, проявляти кращі риси, виправляти погані. Аля вміє міркувати, є кмітливою, адже не розгубилася, хоч шлях був страшенно покручений і весь у вибоїнах. «Але який би він не був, раз він є, то мусить кудись вести», — подумала Аля й рішуче рушила вперед.
Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.
Кохання Ромео і Джульетта, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним.
Роди Монтеккі та Капулетгі були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, навіть небезпека виявилися неважливими. Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила.
Ллється кров, обставини змушують Ромео стати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джульеттою, навмисне затягуючи зустріч. Джульєтта також ладна піти на ризик в ім'я кохання, приймаючи зілля, що до їй зімітувати власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин.
Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих. Життя нічого не варте, якщо не можна бути разом.
Так їхнє почуття виявляється сильнішим за смерть, хоча лише смерть дозволяє їм об'єднатися. Герої гинуть, але насправді це не поразка, а перемога кохання. Програє стара мораль ворожнечі: трагічна розв'язка особистої долі Ромео і Джульетта примиряє старше покоління Монтеккі та Капулетгі.
"Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", — стверджує наприкінці п'єси Шекспір. Але цей сум — світлий, а трагедія в цілому — оптимістична. Обставини не знищили кохання, не роз'єднали Ромео і Джульетту. Мораль кохання — а кохання завжди символізувало саме життя — приходить у світ і утверджує нові цінності, нехай навіть настільки дорогою ціною, дарує надію на краще. Попри все, життя перемагає смерть, а любов — ненависть.