Контрольна робота у формі твору – роздуму. Давайте згадаємо, яка особливість твору – роздуму. Він має тезу, доведення та висновок.
Пропоную вам три теми:
1. Чи легко бути яскравою особистістю у суспільній неволі? ( за повістю В. Дрозда «Білий кінь Шептало»)
2. Як відрізнити добро від зла у сучасному світі? ( за повістю Ю.Винничука «Місце для дракона»)
3. Яке воно – перше кохання? ( за повістю В. Чемериса «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»)
Не забувайте, що ви пишете творчу роботу за літературними творами, а отже повинні наводити факти із повістей та опиратися на тексти
У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природним були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности… лишитись». Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царизм накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої «вольності».
Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина II розпорядилася навіть саме «наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе». Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша «De libertate».
чужого народу, гине на чужині.
Байрон в західноєвропейській літературі вважається типовим представником романтичного напрямку, але його поезії помітно відрізняються від творів інших поетів-романтиків. Ліричний герой Байрона не ховається від життєвих негараздів, а сміливо виступає на боротьбу проти ворожого світу. У своїх поетичних творах поет зображував героїв, яки вступали у протиборство з усім світом один на один.
Якщо б у мене була можливість написати Байрону листа, я б зробив це приблизно так:
«Доброго вам здоров’я, вельмишановний лорд Джордж Байрон!
Ви мене не знаєте та й не можете знати, адже я живу набагато пізніше Вас. Та вже те, що я Вам пишу, може сказати про те, що Вашу творчість гідно оцінили нащадки, які й досі насолоджуються Вашими неперевершеними поетичними творами.
З часу Вашої загибелі пройшло багато часу і сьогодні Вас вважають одним з найяскравіших представників і родоначальників філософського романтизму у літературі. Створена Вами течія надала змогу талановитим митцям Вашої та наступних епох заявити про самоцінність творчої особистості, протиставити цю особистість консервативній, обережній посередності.Ваші, Джордж Байрон, цінності, які з часом стали основою романтичної літератури – це, на мій погляд, право на реалізацію як в житті, так і в літературі, самотність та нерозуміння, трагічний розрив суспільства і особистості. І це Ви довели своїм життям, адже прагнення до свободи у Вас було не тільки літературною декларацією, воно не зводилося лише до співчуття борцям за свободу, воно привело Вас до особистої участі у визвольній боротьбі грецького народу.
Ви бачили горе і смерть, зрадників і героїв своїми очами. Ви розуміли, що Ваш шлях, як шлях будь-якого солдата – це смерть за рідну землю і народ, це подвиг, який ніколи не буде забутим.
Не забуде Вас і Ваш народ, поки буде вільним. Ви загинули, але кров Ваша потекла не по землі, а по жилам Ваших нащадків у всьому світі. І я вважаю, що Вас, як героя, не варто оплакувати. Ваш подвиг повинен оспівуватися в наш час і в майбутньому, тоді він ніколи не буде відданий забуттю:
«Але сліз не буде на очах:
Плач образив би славний прах…».
Хоча Ви, лорд Джордж Байрон, не зараховували себе до героїв і просто боролися плечем до плеча з простими греками, оспівували у своїх віршах розум і мужність людини, цінували і любили життя, як безцінний дар, який ніколи не повториться, але який прославити можна, народ оплакував Вас як справжнього героя.
Дякую Вам за вашу незвичайну творчість, за ваші поезії, які до мені знайти відповіді на багато питань, важливих у житті будь-якої людини, незалежно від того, в яку добу і в якому суспільстві часи вона живе.
Прощавайте, лорд Джордж Байрон!
З повагою, Ваш прихильник».