Художні засоби цього вірша
Мої предки були не вбогі
На пісні та свячені ножі —
З моїх предків, хвалити Бога,
Заволокам ніхто не служив!

Дарували від батька до сина
Честь у спадок — як білу кість!
Мої предки були красиві —
Ворогам на подив і злість.

Хай не славою (Бог там з нею!) —
Як присягою на шаблях,
Мої предки владали землею:
Їм належала ця земля!

І цупким, наче нить основи
Крізь віки однієї сім'ї,
Невразливим — пронесли слово
І внизали в легені мої...

Ох і моцна була порода —
Соловки, Магадан, Колима...
Мої предки були народом —
Тим народом,
якого нема.

Пісня - душа народу,і це цілком закономірно,оскільки людське життя починається з колискової пісні,яка лине з материнських вуст,потім супроводжується різноманітними піснями в залежності від індивідуальних переваг кожного з нас,а закінчується обрядовими піснями під час того,як ми залишаємо цей світ.
Якщо говорити про народні пісні,то більшість наших співвітчизників з дитинства відомі історичні пісні,які складалися нашими предками під час бойових походів,у кровавих та нещядних січах,під час відпочинку та на всіх інших дорогах козацької слави.

Объяснение:

1. Про який час ідеться у творі І. Франка «Сойчине крило»?

У творі мова йде про 1904 рік. Лист датований вереснем цього року, головний герой отримує його ввечері перед Новим роком. У листі повідомляється, що знову почався обстріл Порт-Артура, а в цей час тривала російсько-японська війна 1904 –1905 років. 2 січня 1905 року закінчилась оборона міста і воно було здане Японії.

2. У якій формі побудовано твір «Сойчине крило»?

«Сойчине крило» має динамічний сюжет, несподівану розв’язку, високий ступінь психологізму, — отже, це новела.

3. Яка боротьба відбувалася в душі головного героя новели «Сойчине крило»?

Хома, Томассо, Массіно — герой «Сойчиного крила», естет, людина високоінтелектуальна, знавець класичної музики, шанувальник театру.

Хома відпочиває за порадою лікарів після тюремного ув'язнення на лоні лісової природи й здається одержимим удосконаленням життя народу й проблемою передачі ланів, лісів і пасовиськ у розпорядження сільських громад. Він вважає себе сильною особистістю, однак лист із Порт-Артура розтривожив його. Герой час від часу вступає в уявний діалог із Мусею, демонструючи слабкість духу чи не в кожній своїй репліці або коментарі. Отже, перед нами — знервована до краю людина з величезним набором комплексів і внутрішніх пересторог. Від того самовпевненого Хоми, якого вперше побачила Марія, не лишилося й сліду.

Я думаю, що основна боротьба в душі головного героя боротьба відбувалася між його почуттям коханням до Марії-Сойки і почуттям громадського обов’язку людини, яка вирішує присвятити себе боротьбі за народні права й пожертвував заради цього особистим щастям.

4. Укажіть, кому з героїв новели I. Франка «Сойчине крило» належать ці міркування.

Суспільство, держава, народ! Усе се подвійні кайдани. Один ланцюг укований із твердого заліза — насилля, а другий, паралельний із ним, виплетений із м’якої павутини — конвенціональної брехні. Один в’яже тіло, другий душу, а оба з одною метою — опутати, прикрутити, обезличити і упідлити високий, вольний витвір природи — людську одиницю.

Массіно (Хома).

5. Визначте героя новели «Сойчине крило» за його портретом.

Негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами.

Зигмунт Зембецький — ватажок банди.

6. Укажіть визначальний художній засіб у наведеному уривку.

Я витворив собі оте життя як нездобуту твердиню, в якій живу й паную, з якої маю широкий вигляд на весь світ та яка, проте, не стоїть нікому на заваді, не дражнить нікого своїм видом і не манить нікого до облоги. Ся твердиня побудована в моїй душі.

Метафора.