ХТО ЗНАЄ НАПИШІТЬ
1. Епіграфом до твору В. Дрозд обрав слова: А Е. Ремарка; Б О. Пушкіна; В П. Загребельного Г Р. Рільке;. 2. Головною проблемою у творі є А підступність і зрада;Б мораль і бездуховність; В формування особистості, роздвоєність її душі;Г людина та природа. 3. Предки Шептала: А виступали в цирку; Б були спортивними конями; В возили конів; Г брали участь у військових подіях. 4.Шептало змалку найбільше ненавидів А самотність;Б пихатість Степана;В табун, гурт. Г бригадне дворище; 5.Кінь Шептало найбільше соромився А зневаги конюха; Б бути осторонь від інших коней; В становища робочої худобини; Г прикидатися покірним. 6.Мати розповідала Шепталові про А недосяжну волю; Б гордих білих коней;В покірність і слухняність;Г любов до життя. 7.Шептало не міг стримати буйної радості, бо А мокрі мітлиці лоскотали черево та груди. Б навколо було чимало соковитої трави;В був самісінький на всю луку;Г відчув запах справжньої волі; 8. У водянім дзеркалі Шептало побачив себе А переляканого через грім;Б незвично білого;В сумного;Г гордовитого. 9.У якому місті відбуваються події повісті «Місце для дракона»? А) Львів; Б) Люботин; В) Галич; Г) Богуслав. 10.Скільки років мав дракон? А) 8; Б) 7; В) 9; Г) 10. 11.У кого закохалася князівна? А) у Кельбаса; Б) у Лавріна. В) у дракона; Г) у джуру 12.На кого, за словами князівни, був схожий дракон? А) на квітку; Б) на пташку; В) на метелика; Г) на дерево;

Вічна тема "любовного трикутника" у Гр. Тютюнника інтерпретується по-новому. Образ любові тут — як втілення високої християнської цінності, яка підносить людину над буденністю, очищає її душу. Ніхто з героїв твору не поборов свого страждання, не втішив душевного болю. І читач разом із автором доходить висновку: любов людині дається якоюсь вищою силою, незалежно від її волі, бажання, моралі. Тому має право на існування, не може осуджуватися. Кохання у творі оточене неземним ореолом, далеким від звичного, побутового розуміння. І це підкреслюється епіграфом: "Любові Всевишній присвячується". Незвичайна і композиція твору — відбувається зміщення часових площин, а лист є "новелою в новелі". Усі ці чинники роблять твір художньо довершеним, перлиною української новелістики

Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І його вже нема, він знайшов когось цікавіше чи заможніше, і вже не хоче навіть при зустрічі два слова сказати. А тепер мені все одно. Значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.Мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. Мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. А я вважаю не так. Навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. Можливо, він не має змоги. Можливо, не так тобі ця річ і потрібна. Наприклад, якщо пияка вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий ?Раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. Але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». І про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. Але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. І тоді побачиш – хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче лише мати зиск.У мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. Є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. Можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. Я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба – якщо ми не загубимося після школи, студентами у дорослому житті. Я дуже сподіваюсь на це.